СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 30.09.98
м.Київ
(Витяг)
Позов про зобов'язання видати ордер на жиле приміщення суд
може задовольнити в тому разі, коли повно встановить наявність
обставин, які підтверджують, що відповідно до передбаченого
житловим законодавством порядку, в тому числі правил про
черговість, позивач мав право на поліпшення житлових умов, а
відповідач був зобов'язаний надати йому з цією метою жиле
приміщення
У вересні 1996 р. Ф. звернулася з позовом до адміністрації і
профспілкового комітету Одеського виробничого об'єднання (далі -
ОВО) "Нептун", Іллічівської райдержадміністрації та С. про
виконання зобов'язання, видачу ордера на жиле приміщення та про
визнання недійсним ордера, виданого С. Позивачка посилалась на те,
що, працюючи з 1979 р. в СКБ "Блискавка" ОВО "Нептун", вона
перебувала на квартирному обліку на першочергове одержання жилого
приміщення як така, що мешкала у старому будинку. Рішенням
адміністрації і профспілкового комітету від 17 жовтня 1995 р. їй
було надано двокімнатну квартиру, і на підставі цього рішення
вона, отримавши від прораба ключі від квартири, у грудні 1995 р.
разом з іншими новоселами вселилася в квартиру, закінчувала її
будівництво й упорядкування. У зв'язку з тим, що на той час
будинок не було прийнято в експлуатацію, ордер на квартиру їй не
видали, а після здачі будинку адміністрація і профспілковий
комітет ОВО "Нептун" надали цю квартиру іншому працівникові - С.,
яка стала на квартирний облік пізніше, ніж Ф. Іллічівська
райдержадміністрація м. Одеси 6 серпня 1996 р. видала С. ордер на
спірне жиле приміщення, яке було зайняте сім'єю Ф.
Вважаючи, що рішенням адміністрації і профспілкового комітету
про надання квартири С. та видачу ордера на спірне жиле приміщення
порушуються її житлові права, позивачка просила задовольнити
позов.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси від 19 грудня
1996 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних
справах Одеського обласного суду від 8 липня 1997 р., позов було
задоволено.
Президія Одеського обласного суду постановою від 10 червня
1998 р. відхилила протест заступника голови обласного суду як
необгрунтований.
Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті
питання про скасування всіх постановлених у справі судових рішень
і направлення її на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним
застосуванням норм матеріального та цивільно-процесуального права.
Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест
задовольнила з таких підстав.
Вирішуючи спір, районний суд та судова колегія обласного суду
керувалися нормами житлового законодавства і виходили з того, що
при наданні квартири С. порушувалося переважне право Ф. на
одержання жилого приміщення, оскільки в черзі на квартирному
обліку вона була першою.
Однак такого висновку суди дійшли без урахування
положень, викладених у статтях 37, 39, 42 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
та
пунктах 8, 9, 26, 29, 40 Правил обліку громадян, які потребують
поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Україні
( 470-84-п ) (470-84-п)
.
Відповідно до цих норм підприємства, що мають відомчий
житловий фонд, у передбачених законодавством випадках беруть на
облік (і надають жилі приміщення) крім своїх працівників також
працівників медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших
установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий
колектив. Взяття на облік інших осіб як таких, що потребують
поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень з відомчого
житлового фонду не відповідають цьому законодавству. У разі
розірвання трудових відносин з підприємством, де працівник
перебував на квартирному обліку, він знімається з останнього і
береться на облік у виконкомі, якщо за новим місцем роботи облік
не ведеться.
Як вбачається з матеріалів справи і зазначено у скарзі
відповідача, Ф. не є працівником ОВО "Нептун", а працює в СКБ
"Блискавка", яке з листопада 1988 р. є самостійною юридичною
особою і має окремий профспілковий орган. Тому суду слід було
з'ясувати, чи могло ОВО "Нептун" виділяти позивачці житло і з
яких підстав, які зобов'язання виникли у ОВО "Нептун" перед Ф.,
оскільки вона в позовній заяві просила зобов'язати це
підприємство виконати умови зобов'язання по наданню їй спірної
квартири.
Згідно з п. 5 ст. 12, статтями 31, 43 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
жилі
приміщення надаються громадянам у порядку, встановленому
законодавством, у тому числі з додержанням черговості. Сама по
собі участь громадян за договором з підприємством у будівництві
жилого будинку і внесення коштів на його закінчення не можуть бути
підставою для позачергового надання жилого приміщення, якщо
законодавством не передбачено першочергове або позачергове його
надання даній категорії громадян.
Суд не перевірив доводів позивачки щодо заселення її у
квартиру, подальшого благоустрою останньої і не дав відповідної
оцінки зібраним доказам.
Відповідно до статей 4-6 ЖК ( 5464-10 ) (5464-10)
державний житловий
фонд включає жилі будинки (закінчені будівництвом і здані в
експлуатацію) та жилі приміщення в жилих будівлях, призначені для
постійного проживання громадян. Із матеріалів справи не видно,
коли жилий будинок, у якому розташована спірна квартира, було
здано в експлуатацію.
Суд не перевірив з урахуванням цих обставин та положень,
викладених у зазначених нормах житлового законодавства, доводи
відповідача щодо правомірності перебування Ф. на квартирному
обліку в ОВО "Нептун" та наявності у неї підстав і переважного
права, передбачених житловим законодавством, на одержання житла
від цього підприємства.
Не перевірив суд і доводів відповідача щодо відсутності між
СКБ "Блискавка" та ОВО "Нептун" будь-яких цивільно-правових
зобов'язань, внаслідок яких останнє, з точки зору суду, повинно
було забезпечити Ф. жилим приміщенням.
Однак від належного з'ясування питань про те, за рахунок яких
коштів і ким будувався будинок, у кого він перебуває на балансі та
які існували угоди щодо його будівництва, залежить правильність
висновків суду щодо наявності в ОВО "Нептун" зобов'язань перед СКБ
"Блискавка" по передачі відповідної частини жилої площі для
забезпечення нею працівників останнього, у тому числі Ф.
Ні судова колегія, ні президія обласного суду на ці обставини
уваги не звернула і без достатніх підстав залишила рішення суду
без зміни.
Враховуючи викладене, судова колегія в цивільних справах
Верховного Суду України скасувала постановлені у справі рішення і
направила її на новий судовий розгляд, зазначивши, що під час
нього необхідно повно з'ясувати дійсні обставини справи, дати
належну оцінку зібраним у справі доказам і вирішити спір
відповідно до вимог закону.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 3(13), 1999 р.