СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 01.04.98
(Витяг)
П. звернувся до Київського міського суду з позовом до
Президента України про поновлення на роботі на посаді заступника
Міністра юстиції України - керуючого справами та стягнення
заробітної плати за час вимушеного прогулу. Ухвалою судді
зазначеного суду від 5 січня 1998 р. до участі в справі як
співвідповідача притягнуто Міністерство юстиції України.
16 лютого 1998 р. вказаним судом постановлено ухвалу про
зупинення провадження в справі з метою звернення Верховного Суду
України до Конституційного Суду України за вирішенням останнім
наступних питань: 1. Чи може бути предметом розгляду загального
суду питання поновлення на роботі осіб, яких призначено або
звільнено Указом Президента України? 2. Чи є конституційним акт
Президента України щодо призначення або звільнення з роботи
заступників керівників центральних органів виконавчої влади?
У скарзі П. на зазначену ухвалу порушено питання про її
скасування і направлення справи до Київського міського суду для
розгляду по суті. Заявник посилається на необгрунтованість ухвали
та невідповідність її чинному законодавству.
Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та
ст. 13 Закону "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) (422/96-ВР)
до
повноважень останнього належить вирішення питань про відповідність
(конституційність) актів Президента України та актів інших органів
державної влади положенням Конституції.
У позові П. не йдеться про невідповідність положенням
Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
указів Президента України від 26 квітня
1997 р. ( 374/97 ) (374/97)
про призначення позивача заступником Міністра
юстиції України - керуючим справами та від 2 вересня 1997 р.
( 938/97 ) (938/97)
про звільнення з цієї посади. Позивач посилається на
те, що при виданні Указу Президента України про звільнення його,
П., з роботи порушено вимоги статей 40, 47, 49-2 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
,
а питання щодо невідповідності указів Президента законам України
не належить до компетенції Конституційного Суду України.
Крім того, припинення трудових відносин із П. відбулося на
підставі наказу Міністра юстиції України від 22 грудня 1997 р. з
того ж дня, у зв'язку з чим суд притягнув Міністерство юстиції до
участі в справі як співвідповідача. Перевірку обгрунтованості та
законності рішень зазначеного міністерства не віднесено до
компетенції Конституційного Суду України.
За таких обставин немає підстав для порушення перед
Конституційним Судом питання про відповідність актів (указів)
Президента України про призначення або звільнення з роботи
заступників керівників центральних органів виконавчої влади
положенням Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Безпідставним було б порушення перед Конституційним Судом і
питання щодо можливості розгляду загальними судами позовів (заяв)
про поновлення на роботі осіб, яких призначено або звільнено
Указом Президента України, оскільки вирішення питань підвідомчості
чи підсудності окремих категорій справ (або окремих справ)
відповідно до ст. 13 Закону "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ) (422/96-ВР)
не належить до його повноважень.
З урахуванням наведеного ухвала суду підлягає скасуванню, а
справа - направленню на новий розгляд. Тому судова колегія в
цивільних справах Верховного Суду України зазначену скаргу
задовольнила, ухвалу Київського міського суду від 16 лютого 1998
р. скасувала, а справу направила на новий розгляд по першій
інстанції до вказаного суду.
Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 1, 1999 р.