СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 10.07.1996
(Витяг)
У серпні 1994 р. К. звернулася з позовом до Новокаховського
м'ясокомбінату про поновлення на роботі та стягнення заробітної
плати за час вимушеного прогулу. Позивачка зазначала, що вона
працювала у відповідача завідувачкою лабораторії м'ясокомбінату і
наказом N 124/к від 11 серпня 1994 р. була необгрунтовано
звільнена за п. 2 ст. 41 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
- у зв'язку із втратою
довір'я. Вважаючи звільнення необгрунтованим, вона просила
поновити її на роботі.
Рішенням Новокаховського міського суду від 5 жовтня 1995 р.,
залишеним без зміни ухвалою судової колегії Херсонського обласного
суду від 6 грудня 1995 р., в задоволенні позовних вимог було
відмовлено.
Протест заступника прокурора Херсонської області про
скасування судових рішень президія обласного суду постановою від
16 лютого 1996 р. залишила без задоволення.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті
питання про скасування постановлених у справі рішень і передачу її
на новий розгляд. Судова колегія в цивільних справах Верховного
Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких
підстав.
Пленум Верховного Суду України в п. 28 постанови від 6
листопада 1992 р. N 9 ( v0009700-92 ) (v0009700-92)
"Про практику розгляду
судами трудових спорів" роз'яснив, що звільнення з підстав втрати
довір'я (п. 2 ст. 41 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
суд може визнати
обгрунтованим, якщо працівник, котрий безпосередньо обслуговує
грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням,
транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно
такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу
підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушив правила
проведення операцій з матеріальними цінностями).
Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення К. на роботі,
міський суд виходив з того, що вона, будучи уповноважена
адміністрацією м'ясокомбінату безпосередньо обслуговувати товарні
цінності і взявши на себе ці обов'язки, навмисно занизила в
складеному нею акті ціни на доброякісну продукцію (ковбасні
вироби), чим створила можливість заподіяння м'ясокомбінату значних
збитків. Окрім того, як зазначено в тексті наказу N 124/к від 11
серпня 1994 р., позивачку звільнено й за те, що вона отримала від
керівництва московської фірми "АПЛ" за заниження ціни на продукцію
1400 доларів США, які привласнила.
Судова колегія та президія обласного суду висновки міського
суду визнали правильними. Проте погодитися з цими висновками не
можна, оскільки вони всупереч вимогам ст. 203 ЦПК ( 1502-06 ) (1502-06)
не
грунтуються на доказах, які є у справі. 2913 кг продукції
неналежної якості було повернуто м'ясокомбінату для утилізації.
Допитані судом свідок Б. та представник м'ясокомбінату пояснили,
що при доставці в м. Москву частина продукції втратила товарний
вигляд, а тому була просушена і протерта. Таким чином, якість
продукції дійсно знизилася. Реалізацією займалася не позивачка, а
московська фірма, яка фактично недоброякісну продукцію продала за
цінами доброякісної. За таких обставин висновок суду про те, що
діями позивачки при складанні акта була створена реальна
можливість спричинення м'ясокомбінату значних збитків, є
необгрунтованим і суперечить акту документальної ревізії, а також
листу фірми "АПЛ" про те, що партія ковбасних виробів була
реалізована в м. Москві без уцінки.
Звертаючись із позовом, К. посилалась на те, що її звільнення
здійснено незаконно, оскільки вона не є матеріально відповідальною
особою. Відповідно до посадової інструкції в її функції не входить
безпосереднє обслуговування грошових або товарних цінностей. Її
обов'язками є проведення фізико-хімічних, бактеріологічних
досліджень, контроль якості матеріалів, готової продукції тощо.
Суд на порушення вимог ст. 40 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
цих доводів належним
чином не перевірив, хоча з'ясування цього питання має істотне
значення для правильного вирішення спору.
Постановою в. о. начальника слідчого відділення МВС від 25
вересня 1995 р. кримінальну справу про одержання К. 1400 доларів
США було закрито за відсутністю в її діях складу злочину.
Враховуючи наведене, суду потрібно більш ретельно перевірити
питання про те, чи мала адміністрація підстави виразити К.
недовір'я і звільнити її за п. 2 ст. 41 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
. Тому
судова колегія Верховного Суду України скасувала судові рішення у
справі й направила її на новий розгляд.
"Рішення Верховного Суду України", 1997 р.