СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
від 18.08.93
(Витяг)
В. пред'явив позов до Д. про визнання недійсним договору
купівлі-продажу 1/2 частини жилого будинку в м. Ніжині. Він
зазначав, що 30 грудня 1991 р. внаслідок збігу тяжких обставин,
відсутності коштів для сплати пайового внеску в житловобудівельний
кооператив продав відповідачці 1/2 частину належного йому на праві
власності жилого будинку за 25000 крб. Договір купівлі-продажу
оформлено нотаріально за 7000 крб. Добровільно розірвати договір
відповідачка не бажає. Посилаючись на ці обставини, В. просив
задовольнити його вимоги.
У зустрічному позові Д. просила зобов'язати позивача і його
дружину передати куплену 1/2 частину будинку, вказуючи на те, що з
ними була домовленість про їх тимчасове проживання до червня 1992
р., однак, по закінченні цього строку вони не звільнили будинок.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням судової колегії Чернігівського обласного
суду від 30 червня 1993 р. в позові В. відмовлено, зустрічний
позов Д. задоволено.
У касаційній скарзі В., вважаючи, що рішення обласного суду
не відповідає зібраним доказам та обставинам справи, просив його
скасувати, а залишити в силі рішення Ніжинського окружного суду
від 27 березня 1993 р. Касаційна скарга підлягала задоволенню
частково з таких підстав.
Постановлюючи рішення, суд виходив з того, що позивачем не
доведено укладення угоди внаслідок збігу тяжких обставин та що цим
скористалася відповідачка. Будинок продано за ціною вище страхової
та інвентарної оцінки. Проте з такими висновками суду погодитись
не можна.
Згідно з ст. 57 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
та п. 12
постанови N 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
Пленуму Верховного Суду України від
28 квітня 1978 р. "Про судову практику в справах про визнання угод
недійсними" угода, укладена на вкрай невигідних умовах внаслідок
збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною. Збігом тяжких
обставин слід вважати такий матеріальний стан або особистий стан
громадянина чи його близьких, які примусили укласти угоду на
невигідних для нього умовах. Визнання угоди недійсною з цих
підстав залежить від фактичних обставин, встановлених у справі,
зокрема матеріального стану сторін на час укладення угоди, ціни
проданої речі, мотивів угоди тощо.
В обгрунтування своїх вимог В. посилався на те, що його
сім'я, до складу якої входило двоє неповнолітніх дітей різної
статі, проживала в спірній частині будинку жилою площею 23,9 кв. м
і гостро потребувала поліпшення житлових умов. У 1991 р. його
прийняли в члени ЖБК і оскільки в нього не було коштів для
внесення паю, внаслідок такого незадовільного матеріального стану
і з метою забезпечення сім'ї належним житлом змушений був продати
належну йому на праві власності 1/2 частину будинку за заниженою
ціною. Однак, виручених від продажу будинку грошей було
недостатньо для внесення першого внеску в кооператив і він був
виключений з членів ЖБК, а сім'я залишилась без житла.
В порушення вимог статей 15, 30, 40 ЦПК ( 1501-06 ) (1501-06)
суд ці
доводи позивача ретельно не перевірив і належним чином не
з'ясував, в якому матеріальному стані перебувала його сім'я,
мотиви укладення угоди, чи вплинули ці обставини на укладення
угоди.
В судову колегію В. подав медичні довідки про стан здоров'я
дітей. Ці дані не були витребувані і перевірені судом, не
з'ясовувалось, чи не вплинув стан здоров'я дітей на укладення
позивачем оспорюваної угоди і на необхідність термінового
отримання коштів для вирішення житлової проблеми сім'ї.
Не безспірним є висновок суду про те, що ціна на будинок не
була занижена. Суд виходив з того, що ціна була визначена
позивачем вище страхової та інвентарної оцінки проданої частини
жилого будинку, яка складає 3060 крб. Цей висновок зроблений судом
без з'ясування дійсної вартості будинку на час укладення угоди, а
тому його не можна визнати обгрунтованим.
В судовому засіданні свідок С. показала, що будинок позивача
розташований у центрі міста і був в належному технічному стані, а
будинки, що знаходяться в гіршому стані і місці в даному
населеному пункті продавались за 40000 - 50000 крб. Ці показання
підтверджують доводи позивача про продаж будинку за набагато
меншою ціною, однак, вони не були належно оцінені судом і в
рішенні не наведені мотиви, за яких суд не прийняв їх до уваги.
Враховуючи, що рішення суду постановлено на недостатньо
досліджених обставинах справи, судова колегія Верховного Суду
України скасувала його з направленням справи на новий розгляд.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України",
N 2, 1995 р.