розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення страхової суми, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2010 року,

У серпні 2009 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 19 серпня 2008 року між ним та відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" (далі – ВАТ "Страхова компанія "Країна") укладено договір страхування автомобіля строком дії з 21 серпня 2008 року до 20 серпня 2009 року.

9 лютого 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження.

Оскільки відповідач не сплатив йому страхове відшкодування, ОСОБА_3 просив стягнути з ВАТ "Страхова компанія "Країна" 70 537 грн. 50 коп.

У процесі розгляду справи відповідач сплатив 38 916 грн. 50 коп., тому ОСОБА_3 просив стягнути з ВАТ "Страхова компанія "Країна" 31 621 грн.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2010 року, позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Страхова компанія "Країна" на користь ОСОБА_3 31 621 грн. страхової суми та зобов’язано ВАТ "Страхова компанія "Країна" перерахувати 31 621 грн. публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Правекс-Банк" в рахунок оплати за кредитним договором, який укладено між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Правекс-Банк" на придбання легкового автомобіля "Шевроле Авео", державний номер НОМЕР_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" (далі – ПАТ "Страхова компанія "Країна") просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу правил ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За умовами укладеного між сторонами договору страховик (відповідач) прийняв на себе зобов’язання на умовах "Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) СК "Країна", зареєстрованих Державною комісією з врегулювання ринків фінансових послуг України 1 лютого 2007 року № 0670152 відшкодувати збитки, які може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу.

Судами встановлено, що 9 лютого 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода, що визнана страховим випадком, учасником якої був тільки позивач.

Відповідно до умов договору страхова сума транспортного засобу становить 71 250 грн., а збиток, що спричинений, перевищує страхову вартість, оскільки становить 72 901 грн. 27 коп.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача 31 621 грн., суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що в ході вирішення спору в суді першої інстанції відповідачем виплачено на користь третьої особи (вигодонабувача) 38 916 грн. 50 коп. страхового відшкодування, а решта підлягає стягненню в силу умов договору, за яким в разі перевищення розміру збитку, спричиненого автомобілю, страхової вартості, страховик виплачує розмір страхової вартості за вирахування франшизи, що становить 712 грн. 50 коп.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до умов п. 16.8 договору, укладеного між сторонами, у випадку конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу (коли вартість відновлювального ремонту перевищує дійсну вартість застрахованого транспортного засобу на дату страхового випадку) розмір страхового відшкодування визначається згідно з Правилами страхування.

Відповідно до п. 13.15 Правил страхування у випадку конструктивної загибелі застрахованого транспортного засобу розмір страхового відшкодування складає величину, що розраховується шляхом вирахування із суми, що дорівнює визначеній на підставі експертного висновку дійсній вартості застрахованого транспортного засобу на дату настання страхового випадку, за вирахуванням суми несплачених страхових премій на наступні страхові періоди та/або несплаченої частини страхової премії, передбаченої за договором, франшизи.

У матеріалах справи міститься страховий акт від 23 вересня 2009 року, довідка від 9 липня 2009 року про можливу вартість конструктивно загинувшого транспортного засобу та Звіт про вартість матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу № 005/02/09, відповідно до яких дійсна вартість транспортного засобу на дату настання страхового випадку становить 64 296 грн.

Суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, умови договору та Правил страхування щодо визначення розміру страхового відшкодування у разі конструктивної загибелі транспортного засобу залишив поза увагою, обставини наявності спору між сторонами щодо залишків пошкодженого застрахованого транспортного засобу не з’ясував.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" задовольнити частково.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.