Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - відкрите акціонерне товариство "Саливінківський цукровий завод", про вселення, усунення перешкод в користуванні квартирою, визначення порядку користування квартирою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 4 жовтня 2010 року,

ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона 16 жовтня 2003 року на підставі ордера № 1 на жиле приміщення, виданого за рішенням Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області, разом зі своєю малолітньою дочкою вселилась у трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Відповідач як член сім'ї - чоловік позивачки, також був вселений в дану квартиру. В 2007 році сторони припинили шлюбні відносини. У зв'язку з неможливістю спільного проживання позивачка разом з донькою 15 червня 2007 року уклала договір оренди квартири АДРЕСА_2 Васильківського району Київська область. На даний час відповідач перешкоджає позивачці в доступі до спірної квартири, чим порушує право її та неповнолітньої доньки на користування наданим їм житлом.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 4 жовтня 2010 року, позов задоволено частково. Вселено ОСОБА_4 та її неповнолітню доньку ОСОБА_6 в квартиру АДРЕСА_1 та встановлено порядок користування спірною квартирою. Вирішено питання про стягнення судових витрат .

У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судом установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи спростовуються наступним.

Із матеріалів справи вбачається, що спірна квартира була надана ОСОБА_4 на сім’ю, яка складається з двох осіб, як службове житло згідно з рішенням спільного засідання профспілкового комітету та адміністрації ВАТ "Саливонківський цукровий завод" від 20 серпня 2003 року, а також на підставі ордера № 1, виданого за рішенням виконавчого комітету Гребінківської селищної ради народних депутатів Київської області № 136 від 16 жовтня 2003 року (а.с. 19, 57).

Посилання скаржника на положення ч. 2 ст. 107 ЖК України, відповідно до яких у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття; якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття, є необґрунтованими і спростовуються матеріалами справи. Зокрема, на а.с. 13 міститься копія договору оренди житлового будинку від 15 червня 2007 року, згідно з яким громадянин ОСОБА_8 передав належний йому будинок АДРЕСА_2 у користування строком на один рік громадянці ОСОБА_4, що спростовує доводи відповідача про наявність у ОСОБА_4 постійного місця проживання.

Крім того, доводи ОСОБА_5 про те, що він звернувся з позовом до суду про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у спірній квартирі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначений позов він подав тільки 26 квітня 2010 року, тобто під час розгляду справи про вселення, усунення перешкод в користуванні квартирою, визначення порядку користування квартирою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с. 89).

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 4 жовтня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.