розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Третьої сімферопольської державної нотаріальної контори, третя особа Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації", про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування державної реєстрації права власності на частку домоволодіння,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 липня 2013 року,

Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АРК від 31 липня 2013 року ОСОБА_6 у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема зазначає, що суд не взяв до уваги, що обставини по справі свідчать про те, що відповідачка на день відкриття спадщини зі спадкодавцем не проживала, у зв'язку з чим на неї не розповсюджуються положення ст. 1268 ЦК України та відповідач пропустила строк для прийняття спадщини, видача нотаріусом свідоцтва про право власності на частину домоволодіння є незаконною; судом належним чином не досліджено обставини постійного проживання позивачки зі спадкодавцем на день відкриття спадщини та не дано їм належної правової оцінки.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_6 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги; інші особи, які беруть участь у справі, в засідання апеляційного суду не з'явились, повідомлені належним чином, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень(а.с.155-160).

Обговоривши наведені у скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та не суперечать положенням законодавства.

Так, відповідно до ст.ст. 1, 3, 4 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, інтереси держави.

Згідно зі ст.ст. 10, 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; доказування не може ґрунтуватись на припущеннях; особа, яка бере участь у справі, розпоряджається щодо предмета спору на власний розсуд; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позов ОСОБА_6 мотивовано тим, що мати позивачки з 1996р. по день своєї смерті -ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала з ОСОБА_8, померлим ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім'єю. Позивачка разом з своїм чоловіком у 2005році за пропозицією ОСОБА_8, який хворів та потребував стороннього догляду, переїхала проживати в спірний будинок і з цього часу вони проживали однією сім'єю. Оскільки відповідач по справі - донька ОСОБА_8, яка була прописана в цьому будинку та звернулась із заявою про прийняття спадщини лише 23.12.2011р., там не проживала та не підтримувала з ним родинних стосунків, висновок державного нотаріуса про фактичне прийняття нею спадщини є помилковим та видане їй свідоцтво про право на спадщину за законом має бути визнане недійсним.

По справі встановлено, що спадкодавцю ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на праві власності належало 40/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1. Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 до третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори 11.08.2010р. звернулася ОСОБА_6 та 23.12.2011р. - донька померлого ОСОБА_7. 06.10.2012р. ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину за законом - на 40\100 вищезазначеного житлового будинку та 08.10.2012р. за ОСОБА_7 зареєстровано право власності на зазначене майно.

Статтями 1261, 1264, 1268 ч.3 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого, статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.2ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

ОСОБА_7 є донькою спадкодавця та спадкоємицею першої черги за законом. Відповідно до положень ст.ст. 3, 6, 11 Закону України "Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання або місце перебування підлягає реєстрації, яка проводиться згідно з Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні; відомості про місце проживання або місце перебування особи вносяться в документи, зокрема в паспорт громадянина України, посвідки на постійне чи тимчасове проживання.

Виходячи із положень ч.1 і ч.6 ст. 29 ЦК України в контексті із положеннями Закону України "Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні" (1382-15) місце проживання (перебування) фізичної особи визначається за даними її державної реєстрації.

ОСОБА_7 зареєстрована в будинку, в якому проживав спадкодавець, позивачем не надано доказів про реєстрацію її місця проживання чи перебування за іншою адресою та ОСОБА_7 не визнана такою, що втратила право проживання в спірному жилому приміщенні.

Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АРК від 10.07.2012р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АРК від 10.09.2012р., відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні її позову до ОСОБА_7 про усунення від прав на спадкування та визнання права на

спадкування. При цьому суд в рішенні зазначив, що у судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_6 була пов'язана спільним побутом із ОСОБА_8 та вони мали взаємні права та обов'язки; ОСОБА_6 не може бути визнана судом спадкоємицею четвертої черги, як особа, що проживала із спадкодавцем саме однією сім'єю.

Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя АРК від 14.01.2013р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АРК від 15.05.2013р., усунено перешкоди ОСОБА_7 у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_6 з неповнолітніми дітьми із спірного будинку; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання членом сім'ї попереднього власника житлового приміщення та про визнання права користування жилим приміщенням відмовлено.

Виходячи з викладеного, суд правильно прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених вимог. Окрім того, враховуючи наведене, наявність спадкоємця першої черги та що сумісне проживання зі спадкодавцем дає право на спадкування лише у четверту чергу, встановлення факту проживання позивачки із спадкодавцем однією сім'єю не має юридичного значення. Права ОСОБА_6 не можна визнати порушеними.

Доводи апелянта про те, що відповідачка на день відкриття спадщини зі спадкодавцем не проживала, у зв'язку з чим на неї не розповсюджуються положення ст. 1268 ЦК України та відповідачка пропустила строк для прийняття спадщини, видача нотаріусом свідоцтва про право власності на частину домоволодіння є незаконною - були предметом дослідження суду першої інстанції та їм дано належну оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч.1ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції справу розглянуто в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Підстав для скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги немає.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 31 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.