розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Ратнівського районного суду від 07 серпня 2013 року,

Рішенням Ратнівського районного суду від 07 серпня 2013 року в задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі позивач ПАТ "Державний ощадний банк України", покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 червня 2007 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 3075, згідно умов якого останньому було надано кредит на суму 150 000 грн. зі сплатою відсотків за користування ним в розмірі 18,5% річних, з кінцевим терміном повернення до 24 червня 2010 року (а.с.5-6). Факт укладення даного договору відповідачем ОСОБА_3 не оспорюється.

22 грудня 2008 року позичальник ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.16).

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його дружина - ОСОБА_3 та 30.12.2009 року отримала свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.68-69).

Із свідоцтв про право на спадщину вбачається, що загальна вартість спадкового майна складає 32 887 грн. 20 коп.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, банку як кредитодавцю 19 березня 2012 року було відомо про відкриття спадщини після смерті позичальника ОСОБА_4, що підтверджується поданою 19.03.2012 року позовною заявою про стягнення боргу з поручителя ОСОБА_3, в якій обґрунтовуючи позовні вимоги банк зазначає дату смерті позичальника та додає до позовної заяви копію свідоцтва про його смерть (а.с.72). Строк виконання зобов'язань за кредитним договором встановлено до 24 червня 2010 року, однак із завою - претензією до спадкоємців банк звернувся лише 04 грудня 2012 року, тобто з пропуском строків, встановлених частинами 2, 3 ст. 1281 ЦК України (а.с.64-65),

Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що банком в порушення вимог ст. 1281 ЦК України були пропущені строки пред'явлення вимог до спадкоємців, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Покликання апелянта на те, що до ОСОБА_3, як до спадкоємця позичальника ОСОБА_4, перейшли обов'язки по поверненню кредитних коштів не заслуговують на увагу, оскільки за змістом ст.ст. 1216, 1218 ЦК України відповідач відповідала би по зобов'язаннях померлого позичальника в межах вартості спадкового майна при умові дотримання банком вимог ч. ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що кредит надавався ОСОБА_4 на споживчі потреби, тобто отримані останнім кредитні кошти використані в інтересах сім'ї, а отже обов'язок щодо їх повернення лежить також на іншому із подружжя - відповідачу по справі ОСОБА_3, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону. Крім того, зобов'язання позичальника перед банком забезпечувалися порукою відповідно до договору поруки № 3291 від 25 червня 2007 року, укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 Однак, зазначений договір поруки рішенням Луцького міськрайонного суду від 24 вересня 2012 року, яке набрало законної сили, визнаний недійсним, а тому у відповідача відсутні зобов'язання перед банком щодо повернення кредиту.

Твердження апелянта, що судом не взято до уваги, що позов подано до відповідача в межах строків позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції відмовлено в позові банку з тих підстав, що кредитором спадкодавця не пред'явлено вимоги до спадкоємця, що прийняв спадщину у строки встановлені ч. ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України, внаслідок чого банк позбавився права вимоги, а не у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відхилити.

Рішення Ратнівського районного суду від 07 серпня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.