розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого на підставі довіреності від імені ОСОБА_3, на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 02 серпня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) "Родовід Банк" (далі Банк) до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

У лютому 2012 року Банк звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.11.2007 р. між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір кредиту №Д017/АК-068.07.2 на суму 35940 доларів США шляхом відкриття кредитної лінії цільового призначення - придбання автомобілю строком на сім років (до 09.11.2014 р.) під 9% річних. Погашення даного кредиту необхідно було проводити відповідно до умов Договору, а згодом - до графіку, складеного та узгодженого між сторонами додатковою угодою, підписаною Банком та ОСОБА_4 12.01.2009 р. На виконання грошового зобов'язання за Договором між Банком та ОСОБА_3 09.11.2007 р. був укладений договір поруки №Д017/АК-068/2.07.2. Прийняті на себе зобов'язання ОСОБА_4 виконувала неналежним чином, в результаті чого утворилася заборгованість, розмір якої за станом на 20.01.2012 р. складає 1215466 грн. 70 коп., яку просили стягнути на їх користь з відповідачів у солідарному порядку. Також просили стягнути на їх користь судові витрати в розмірі 3219 грн.

В ході слухання справи Банк свої позовні вимоги вточнив і просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку на їх користь заборгованість за договором кредиту за станом на 02.02.2012 р. в розмірі 865559 грн. 03 коп., з яких - прострочена заборгованість за тілом кредиту - 29908,53 доларів США, що еквівалентно 238963 грн. 17 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 2080,22 доларів США, що еквівалентно 16620 грн. 54 коп.; прострочена заборгованість за комісією - 5726 грн. 73 коп.; пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань - 604248 грн. 59 коп.

рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 02 серпня 2012 року позовні вимоги Банку були задоволені у повному обсязі: на їх користь з відповідачів у солідарному порядку стягнуто заборгованість за договором кредиту в сумі 865559 грн. та судові витрати в сумі 3219 грн.

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3 приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині щодо нього скасувати, оскільки воно не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну оцінку. Просив ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник відповідача ОСОБА_3 посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для стягнення заборгованості за договором кредиту з поручителя, оскільки на момент звернення до суд договір поруки вже припинив свою дію за спливом строку пред'явлення вимоги до поручителя, передбаченого діючим законодавством. Скориставшись своїм правом дострокового повернення кредитних коштів, Банк у червні 2010 р. направив на адресу поручителя повідомлення-вимогу. При цьому, з вимогами до суду позивач звернувся лише у лютому 2012 року, тобто в супереч ч.4 ст. 559 ЦК України у строк більш ніж через шість місяців. Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що додатковою угодою, укладеною між боржником та Банком, була збільшена відповідальність поручителя без отримання на то згоди останнього. Вказані обставини, відповідно до діючого законодавства, також свідчать про припинення договору поруки. Суд взагалі не перевірив правомірність укладання з ОСОБА_4 договору кредиту в іноземній валюті і можливість зменшення розміру неустойки, на чому остання наполягала.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник Банку проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.

Відповідачі до судового засідання не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про наявність заборгованості за договором кредиту та поклав на відповідачів солідарну відповідальність щодо її погашення.

Разом з тим, при визначенні розміру заборгованості та судових витрат, які підлягають стягненню, суд неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для зміни судового рішення.

Так, при розгляді справи судом встановлено, що 09.11.2007 р. між Банком та ОСОБА_4 був укладений договір кредиту №Д017/АК-068.07.2 на суму 35940 доларів США шляхом відкриття кредитної лінії цільового призначення - придбання автомобілю строком на сім років (до 09.11.2014 р.) під 9% річних (далі Договір). Погашення даного кредиту необхідно було проводити у сумі, визначеній умовами договору. На виконання грошового зобов'язання за Договором між Банком та ОСОБА_3 09.11.2007 р. був укладений договір поруки №Д017/АК-068/2.07.2. Прийняті на себе зобов'язання за Договором ОСОБА_4 виконувала неналежним чином, що стало підставою для складення графіку її погашення, узгодженого між сторонами додатковою угодою, підписаною Банком та ОСОБА_4 12.01.2009 р. У зв'язку з даними обставинами утворилася заборгованість, розмір якої за станом на 02.02.2012 р. складає 865559 грн. 03 коп., з яких - прострочена заборгованість за тілом кредиту - 29908,53 доларів США, що еквівалентно 238963 грн. 17 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 2080,22 доларів США, що еквівалентно 16620 грн. 54 коп.; прострочена заборгованість за комісією - 5726 грн. 73 коп.; пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань - 604248 грн. 59 коп.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

При цьому, як вбачається з вимог ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Договір поруки сторонами в судовому порядку не оспорюється, оскільки поручитель вважає його припиненим.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом першої інстанції, між Банком та відповідачкою ОСОБА_4 укладений Договір і даний факт сторонами не оспорюється. Вказаний Договір, як і договір поруки були підписані відповідачами, що свідчить про досягнення між сторонами згоди стосовно всіх істотних умов щодо його виконання. Банком прийняті на себе зобов'язання виконані і претензій з цього приводу відповідачкою ОСОБА_4 не заявлено. Остання прийняті на себе зобов'язання виконувала неналежним чином і тому, суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення заборгованості з відповідачів у солідарному порядку.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про припинення договору поруки на підстави вимог ч.4 ст. 559 ЦК України, тобто у зв'язку зі спливом строків пред'явлення вимог до поручителя, оскільки вони безпідставні.

Як вбачається з вимог ст.ст. 256-237 ЦК України (435-15) , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Строк дії Договору - до 09.11.2014 р., до суду Банк звернувся 06.02.2012 р., тобто в період дії основного Договору.

Крім того, згідно п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року №5 (v0005740-12) (далі Постанова Пленуму), відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Необгрунтовані також доводи апелянта про припинення договору поруки з підстав збільшення об'єму відповідальності поручителя.

Відповідно до вимог п.7.1. Договору, у разі зміни облікової ставки Національного Банку України, кредитної політики в Україні, економічної ситуації та кон'юктури ринку Банк має право змінити умови цього Договору, про що письмово повідомляє позичальника.

Згідно п. 7.5. Договору, всі зміни та доповнення до цього Договору дійсні лише в разі їх укладання в письмовій формі та підписання уповноваженими на це представниками обох сторін.

З такими умовами погодилися відповідачі при підписанні Договору кредиту та договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі додаткової договори, укладеної між Банком та ОСОБА_4 12.01.2009 р., були внесені зміни до п. 3.1. Договору. Вказаними змінами було встановлено графік погашення заборгованості, але при цьому розмір суми та процентів не змінювався були змінені лише суми щомісячних платежів у зв'язку із збільшенням розміру прострочених платежів, що спростовує доводи апелянта про збільшення об'єму відповідальності поручителя.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про неправомірність Банку надавати кредит в іноземній валюті, оскільки вони необґрунтовані.

Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року (в редакції на день виникнення правовідносин) (далі Закон), кошти є грошима у національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом.

У статтях 47, 49 Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти. яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року (далі Декрет), операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі індивідуальних та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного Банку України 14.10.2004 р. №483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. №1429/10028 (z1429-04) (далі Положення), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Оскільки ПАТ "Родовід Банк" має відповідну генеральну ліцензію та письмовий дозвіл Національного Банку України, то здійснення ним або його відділеннями кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Разом з тим, доводи представника відповідача ОСОБА_3 щодо зменшення розміру пені, заслуговують уваги.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п.27 Постанови Пленуму, положення вищезазначеної норми про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які мають іншу правову природу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема наданих Банком розрахунків, загальний розмір заборгованості за станом на 02.02.2012 р. складає 865559 грн. 03 коп., з яких розмір пені (неустойки) - 604248 грн. 59 коп.

Таким чином, нарахована позивачем пеня значно перевищує фактичну суму заборгованості (більш ніж у два рази) і про її зменшення заявлялося відповідачкою ОСОБА_4

За вказаних обставин у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог Банку у повному обсязі. Апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір пені у відповідності з фактичним розміром заборгованості, наданих доказів та обставин справи (відповідачка ОСОБА_4 приймала заходи для погашення заборгованості і до певного часу справно сплачувала суму кредиту та процентів за користування грошима) до 100000 грн.

Враховуючи висновки про можливість часткового задоволення позовних вимог Банку, розподіл судових витрат, понесених позивачем, необхідно провести у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303- 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючого на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 02 серпня 2012 року в частині стягнутого розміру заборгованості та судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" заборгованість за договором кредиту №Д017/АК-068.07.2 від 09 листопада 2007 року за станом на 02 лютого 2012 року в розмірі 361310 (триста шістдесят одна тисяч триста десять) грн. 44 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 29908,53 доларів США, що еквівалентно 238963 грн. 17 коп.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 2080,22 доларів США, що еквівалентно 16620 грн. 54 коп.; прострочена заборгованість за комісією - 5726 грн. 73 коп.; пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань - 100000 грн.