розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 21 березня 2013 року у цивільній справі за позовом комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

Рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька від 21 березня 2013 року позов комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у розмірі 4736,70 грн., 3% річних у розмірі 106, 77 грн., індекс інфляції у розмірі 24,31 грн., судовий збір у розмірі 107,30 грн., а всього 4975 грн. 08 коп.

У апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення та направити справу в суд першої інстанції на розгляд іншому судді. Зазначає, що судом не враховано, що квартира, за яку стягнено платежі, приватизована, її власники є самостійними суб'єктами та на них не поширюються вимоги ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України. Відповідач є власником квартири, тому його дії регулюються Законом України "Про приватизацію" та ст. 150 і подальшими статтями Житлового Кодексу України (5464-10) . Також суд не прийняв до уваги того факту, що рішення Донецької міської ради № 20/1 від 24.06.2005 р., № 4/2 от 11.09.2006 р. та розпорядження № 972 від 20.07.2001 р. "Про тарифи на житлово-комунальні послуги" втратили закону силу з 01.01.2006 р., оскільки був введений в дію Закон України "Про житлово - комунальні послуги" (1875-15) , яким було визначено, що протягом 2005р. всі закони, договори та рішення, прийняті до 1.01.2006р. необхідно привести у відповідність з цим законом. Між позивачем та відповідачем не був укладений договір про надання послуг, внаслідок цього позивач не має права стягувати платежі з відповідача. Суд помилково прийшов до висновку щодо укладання договору між сторонами, посилаючись на придбання відповідачем розрахункової книжки. Також суд неправильно відмовив у його клопотанні відповідача щодо застосування строку позовної давності, який позивачем пропущено, та не витребував у позивача структуру тарифів.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив із наступних встановлених ним обставин.

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідач ОСОБА_1 постійно проживає у вказаній квартирі, що підтверджується довідкою № 2292, виданою 19.03.2012 року КП "СЕЗ Ворошиловського району м. Донецька". Протягом періоду мешкання у вищевказаній квартирі відповідачі, користуючись послугами ККП ДМР "Донецькміськтепломережа", оплату за одержані послуги з теплопостачання та гарячої води здійснювали нерегулярно і не в повному обсязі. Відповідач в судовому порядку не оскаржував розпорядження Донецького міського голови № 972 від 20.07.2001 р., рішення Донецької міської ради № 20/1 від 24.06.2005 р., № 4/2 від 11.09.2006 р., № 23/19 від 19.09.2008 р. "Про тарифи на житлово-комунальні послуги" щодо їх незаконності у зв'язку з тим, що тарифи, які встановлювалися цими актами, не були погодженні з Антимонопольним комітетом України. Між сторонами склалися договірні відносини, що підтверджується видачею Єдиної розрахункової книжки та наявністю особового рахунку. Встановивши наявність заборгованості у розмірі 4736,70 грн., суд стягнув її з відповідачів солідарно, а також задовольнив вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції. Суд визнав, що позовна давність до позовних вимог застосована бути не може, оскільки у 2011р. позивач звертався із заявою про видачу судового наказу з відповідачів та такий наказ був виданий судом 25 жовтня 2011р., а 12 грудня 2011р. був скасований за заявою ОСОБА_1

В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 підтримував апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, представник позивача в засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи позивач повідомлений телефонограмою, отриманою юрисконсультом Строєнко Ю.Ю. 17.04.2013р. Відповідач ОСОБА_2 в засідання апеляційного суду не з'явилась, про розгляд справи повідомлена за останнім відомим місцем проживання та місцем знаходження майна - квартири АДРЕСА_1 шляхом вручення повістки батьку ОСОБА_1, за повідомленням ОСОБА_1 його дочка ОСОБА_2 тривалий час проживає у Греції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального закону.

Так, судом встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 27.05.2003р., в квартирі зареєстрований і проживає відповідач ОСОБА_1 Цей будинок обладнаний централізованим опаленням та гарячим водопостачанням.

Позивач - комунальне комерційне підприємство "Донецькміськтепломережа" на підставі договору на поставку теплової енергії, укладеного 1.07.2005р. між ним та КП "СЕЗ Ворошиловського району м. Донецька" поставляє теплову енергію для житлового фонду, у тому числі в будинок, у якому розташована квартира відповідачів.

Відповідачі від гарячого водопостачання та централізованого опалення не відмовлялись, ці послуги в квартиру надаються, тобто між сторонами фактично склались договірні відносини. Оскільки надані послуги не оплачуються у повному обсязі, за період з 1 березня 2009р. по 1 грудня 2012р. утворилась заборгованість в розмірі 4 736, 70 грн., суд обґрунтовано стягнув вказану суму з відповідачів на користь позивача.

Суд перевіряв доводи відповідача ОСОБА_1 про відсутність договору про надання послуг безпосередньо між позивачем та відповідачами та правильно прийшов до висновку про те, що відсутність письмового договору не є підставою для користування тепловою енергією та гарячим водопостачанням безоплатно.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. Балансоутримувачем будинку є КП "СЕЗ Ворошиловського району м. Донецька".

Договором, укладеним між позивачем та КП "СЕЗ Ворошиловського району м. Донецька" передбачено право позивача самостійно вести облік оплати за надані послуги, безпосередньо стягувати плату за надані послуги з квартиронаймачів.

Відповідно до ст. ст. 67, 68 ЖК України, п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ч. 1 п. 30 "Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року (630-2005-п) , споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, тому суд обґрунтовано стягнув 3% річних та інфляційні нарахування, оскільки відповідачами плата за послуги вносилась несвоєчасно та не у повному обсязі

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд неправильно не прийняв до уваги його заяву про застосування строку позовної давності безпідставні.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. За змістом вказаних норм перебіг позовної давності переривається поданням заяви про видачу судового наказу та починається заново з поданням відповідного позову після скасування судового наказу.

Із справи вбачається, що позивач звертався із заявою про видачу судового наказу та такий наказ був виданий судом 25 жовтня 2011 р. про стягнення заборгованості в сумі 3 103, 45 грн. за період з 1 березня 2009 р. по 1 жовтня 2011 р. Наказ був скасований за заявою ОСОБА_1 12 грудня 2011 р., тому звертаючись із позовом 5 листопада 2012р. позивач строк позовної давності про стягнення заборгованості за період з 1.03.2009 р. не пропустив.

У мотивувальній частину рішення суд допустив описку, зазначивши, що судовий наказ був виданий 25.10.2011 р. та скасований 12.12.2011 р. відносно ОСОБА_3, а не відповідачів ОСОБА_1. Ця описка може бути виправлена судом та на правильність правових висновків щодо стягнення заборгованості не впливає і не може бути підставою для скасування рішення та звільнення відповідача від обов'язку оплати наданих та спожитих послуг.

Доводи скарги про те, що тарифи на оплату послуг є завищеними та що позивач не надав структуру тарифів не можуть бути підставою для скасування рішення. Тарифи затверджені рішеннями Донецької міської ради, копії відповідних рішень є у справі, належних доказів про скасування цих рішень чи затвердження інших тарифів відповідачем не надано.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягають.

Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалено з дотриманням вимог матеріального і процесуального закону і підстав для його скасування, як про це просить апелянт, немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313- 315 ЦПК України, Апеляційний суд

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 21 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.