колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Каплоух Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ГБК "Авіатор-2" про поділ спільного майна подружжя та зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа ГБК "Авіатор-2" про визнання права власності та користування майном

по апеляційній скарзі ОСОБА_3

на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2013 року

20 березня 2008 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа ГБК "Авіатор-2" про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування вказувала, що з 5 жовтня 1985 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано 23 березня 2005 року. Під час шлюбу за спільні кошти набута квартира, автомобіль ВАЗ 21099 та гаражний бокс № 20 ГБК "Авіатор-2". Квартиру поділи після розірвання шлюбу. Їй випадково стало відомо, що відповідач 16 січня 2005 року переоформляв гараж на іншу особу, ОСОБА_5, а 28 січня 2007 року гараж знову повернуто у власність відповідача, тому просить визнати за нею право власності на ? частину гаражу та автомобілю. Позивач 5 червня 2010 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище і подала, як ОСОБА_3, уточнені позовні вимоги . В жовтні 2011 року надала обґрунтування позову, вказуючи, що гараж збудовано подружжям під час шлюбу за власні кошти, і на підставі ст. 15 Закону України "Про власність" цей гараж належить подружжю на праві власності. Просила визнати за нею право власності на ? частину гаражу та автомобілю. В листопаді 2012 року позивач ОСОБА_3 остаточно позовні вимоги уточнила та просила поділити спільне сумісне майно подружжя в натурі, виділивши їй у власність гаражний бокс НОМЕР_1 ГБК "Авіатор-2", розташований в АДРЕСА_2, вартістю 27075 грн., а відповідачу залишити автомобіль вартістю 31763, 75 грн. Стягти з відповідача ОСОБА_4 грошову компенсацію різниці вартості спірного сумісного майна в сумі 4688,75 грн. ( а.с. 3-4, 75, 89-90, 112-113. 184-186)

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував, просив застосувати строк позовної давності, який сплив 7 березня 2005 року з дня набрання чинності судовим рішенням про розірвання шлюбу, ухваленим 7 лютого 2005 року. Вказував, що після розлучення між ними виник спір щодо поділу майна ( квартири), який вирішено у судовому порядку в 2006 році. ОСОБА_3 було відомо, що автомобіль знаходиться у його постійному користуванні і ніяких вимог щодо поділу транспортного засобу колишня дружина не пред'являла. Також вказував, що гараж в експлуатацію не приймався і не є об'єктом власності. Подав зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль за ним, бо після розірвання шлюбу автомобіль був непридатний до експлуатації, він здійснив його ремонт за власні кошти, заплатив 10000 грн., тому автомобіль є його власністю. Також він підтримував гараж в належному стані, на благоустрій витратив більше 2500 грн. Тому набув права на користування цим гаражем, як член кооперативу з серпня 1991 року. Позивачка згадала про гараж після його відновлення та наміру придбати автомобіль для синів, а місце зберігання автомобіля забезпечити у гаражі, в якому знаходиться його автомобіль . Гараж на праві власності ні за ким не зареєстрований . В грудні 2012 року ОСОБА_4 подав заяву, в якій просив прийняти рішення про застосування строку позовної давності. В січні 2013 року відповідач знову подав заяву про застосування строків позовної давності до вимог ОСОБА_3, наголошуючи, що після розірвання шлюбу спільно з позивачкою він не проживав, строк позовної давності слід обчислювати з дня набуття чинності рішенню суду про розірвання шлюбу,а саме 7 березня 2005 року. Обставини, на які посилається позивачка, є надуманими, спрямованими на незаконне набуття права власності на автомобіль, який їй не належить. ( а.с.208-210, 211, 236)

Представник третьої особи ГБК "Авіатор-2" просив гараж НОМЕР_1, розташований на території ГБК, залишити ОСОБА_3, бо так бажає правління кооперативу і це є найбільш доцільним рішенням. ( а.с. 194)

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2013 року в позові ОСОБА_3 та зустрічному позові ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову. В обґрунтування вказується, що нею строк на звернення до суду не пропущено. В суд звернулася відразу, як стало відомо про порушення її прав, бо після розірвання шлюбу з 2006 по 2007 р.р. вони з відповідачем спільно проживали. Тому обчислювати початок перебігу строку позовної давності з дня набрання чинності судового рішення підстав немає. Висновок суду, що гаражний бокс в ГБК не є об'єктом власності, бо не зареєстрований, є неправильним, бо за бокс під час шлюбу повністю виплачені кошти. Цей гараж відповідач продавав ОСОБА_5,. а в 2007 року членом кооперативу знову став відповідач і у його власності знаходиться спірний гараж, який є спільним майном подружжя, на який вона має право і в порядку поділу майна повинен бути переданий їй, бо знаходиться неподалеку від будинку, в якому вона мешкає.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2013 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 сторонами не оскаржується і відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України судом апеляційної не переглядається.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна в натурі шляхом виділу їй з визнанням за нею права власності на гаражний бокс НОМЕР_1 ГБК "Авіатор-2", а відповідачу автомобілю, зів стягненням на її користь різниці вартості спірного сумісного майна, через сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дій по створенню перешкод чи обмежень в користуванні позивачем спільним майном не вчинялося.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 5 жовтня 1985 року. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 7 лютого 2005 року шлюб між подружжям ОСОБА_3 розірвано. Вказаним рішенням встановлено факт припинення шлюбних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з жовтня 2004 року. Рішення набуло чинності, не скасовано і виконано. Сторони одержали свідоцтво про розірвання шлюбу : відповідач ОСОБА_4 -23 березня 2005 року, позивач ОСОБА_3- 13 квітня 2005 року . ( а.с. 6, 28)

Також судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що під час шлюбу сторонами у спільну сумісну власність подружжя набуто квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль ВАЗ 21099. Право власності на гараж НОМЕР_1, що знаходиться в ГБК "Авіатор -2", розташований в АДРЕСА_2, як на об'єкт нерухомого майна, не зареєстровано. Членом ГБК "Авіатор-2" на гараж НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_4 ( а.с. 8)

Посилання позивача ОСОБА_3 про набуття подружжям під час шлюбу згідно до положень ст. 15 Закону України "Про власність" права власності на збудований сторонами за власні кошти гараж НОМЕР_1, що знаходиться в ГБК "Авіатор -2", як на майновий пай, внесений у кооператив, який за своїми правовими наслідками однаковий із визначеним в законі поняттям " пайовий внесок, повністю внесений за гараж", судом першої інстанції перевірялися і визнані безпідставними.

Доводами апеляційної скарги не спростовується висновок суду першої інстанції про те, що гараж НОМЕР_1 в ГБК "Авіатор -2", розташований в АДРЕСА_2, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не є .

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 червня 2006 року в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 по ? частині за кожним . ( а.с.10)

Матеріали справи не містять доказів, що після припинення шлюбних відносин в жовтні 2004 року, одержання ОСОБА_3 13 квітня 2005 року свідоцтва про розірвання шлюбу, вирішення в судовому порядку в червні 2006 року спору про поділ спільного майна подружжя - квартири АДРЕСА_1, між колишнім подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поновлювалися шлюбні відносини на початку червня 2006 року, які тривали по липень 2007 року.

Оцінюючи встановлені у справі обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд 1 інстанції виходив із недоведеності факту, що саме з липня 2007 року позивач ОСОБА_3 дізналася про порушення свого права власності на спільне майно подружжя, бо будь-який обмежень у користуванні спільним майном відповідачем не чинилося, автомобілем відповідач користувався постійно і відкрито з моменту припинення шлюбних відносин з жовтня 2004 року.

Висновок суду першої інстанції про застосування строку позовної давності до вимог про поділ майна, заявлених ОСОБА_3 через три роки після розірвання шлюбу, починаючи з 7 березня 2005 року, підтверджуються матеріалами справи, відповідає вимогам ст. 72 СК України і доводами апеляційної скарги не спростовується.

Твердження позивача ОСОБА_3 про початок перебігу строку, який повинен обчислюватися саме з липня 2007 року, припинення між сторонами поновлених шлюбних відносин, та часу коли начебто відповідач почав чинити перешкоди у користуванні позивачці гаражем на автомобілем, судом першої інстанції ретельно досліджувалися і їм дана належна юридична оцінка відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо неможливість позбавлення права позивача ОСОБА_3 на поділ набутого у шлюбі спільного сумісного майна з підстав перебігу строку позовної давності не ґрунтується на законі і на висновки суду першої інстанції не впливає.

Згідно ст. 303 ЦПК України (1618-15) апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді 1 інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України (1618-15) для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про задоволення позову ОСОБА_3

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає, що рішення судом 1 інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.