Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.' Головуючий суддя / По-батькові '.

суддів: Бреславського О.Г., Половінкіної Н.Ю.

секретар Скрипник С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 січня 2013 року,

В грудні 2012 року позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 67731 грн. 76 коп., посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 17 серпня 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 5000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік з кінцевим терміном повернення 16.08.2009 року.

Вказує, що 16.08.2009 року строк кредитного договору закінчився, а відповідач зобов'язання за кредитним договором не виконав, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 17 серпня 2006 року, а саме: непогашений кредит - 4682 грн. 66 коп., несплачені відсотки за користування кредитом - 24254 грн. 87 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом - 2043 грн. 94 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 36750 грн. 29 коп., а всього - 67731 грн. 76 коп.

Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по кредиту у розмірі 67731,76 грн.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 січня 2013 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 4682 грн. 66 коп. та відсотків за користування кредитом 24254 грн. 87 коп., а також 2043 грн. 94 коп. заборгованість по комісії за

22ц-555 / 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Гергележиу Р.Ф.

Категорія 19/27 доповідач Савчук М.В.

користування кредитом, а всього 30981 грн. 47 коп.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі 36750,29 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 суму пені в розмірі 36750,29 грн. на користь позивача. Вирішити питання судових витрат. В іншій частині рішення залишити без змін.

Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, недоведеність обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції було повно і всебічно з'ясовані обставини справи, дана вірна оцінка зібраним по справі доказам та правильно застосовані до даних правовідносин норми матеріального права.

Судом першої інстанції установлено, що 17 серпня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого остання отримав кредит в сумі 5000 гривень строком до 17.08.2009 року зі сплатою за користування кредитом 24,00%.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов зазначеного кредитного договору відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим згідно розрахунку позивача станом на 30 січня 2013 року ОСОБА_1 заборгувала по кредиту 4682 грн. 66 коп.; по відсотках за користування кредитом 24254 грн. 87 коп.; 2043 грн. 94 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законодавством.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання такого грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

В силу ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначеними родовими ознаками, він зобов'язаний оплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті до дня їх фактичного повернення позикодавцю, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Враховуючи зазначені вимоги Закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов до висновку про те, що, оскільки зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувалось, утворилась заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за користування кредиту, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотків за користування кредитом, а також заборгованості по комісії за користування кредитом підлягають задоволенню.

При розгляді справи суд першої інстанції вірно застосував зазначені вище норми матеріального права.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правильно виходив з того, що до правовідносин в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором необхідно застосувати вимоги закону про позовну давність та на цій підставі відмовити в позові, виходячи з наступного.

Згідно ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог, відповідно до ст. 258 ЦК України, законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки строк виконання зобов'язання за кредитним договором закінчився 16.08.2009 року, а позивач звернувся із позовом до суду 06.12.2012 року, тобто з пропущенням річного строку для стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції прийняте із порушенням норм матеріального права, оскільки кредитний договір укладений між сторонами на необмежений період часу, зобов'язання між сторонами не виконано, правовідносини боржника з банком не припинилися через невиконання зобов'язання перед банком, є необгрутнованими, виходячи з наступного.

Судом установлено, що кредит за вищезазначеним договором ПАТ КБ "ПриватБанк" виданий на строк до 16.08.2009 року. Зазначене знайшло своє підтвердження в п. 1.1 кредитного договору, де зазначено, що банк зобов'язується надати Позичальнику строковий кредит на строк по 16.08.2009 року включно. Таким чином, зазначеними доказами спростовується п.7.1 вказаного договору в частині того, що він є безстроковим та діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором.

Колегія суддів вважає, що в даній справі між сторонами виникли правовідносини за зобов'язанням з визначеним строком виконання - 3 роки.

Таким чином початком перебігу спеціального строку позовної давності є 16.08.2009 року, який сплив - 16.08.2010 року.

Оскільки позивач подав до суду позов 06.12.2012 року, то він пропустив строк звернення за захистом свого цивільного права і не просив його поновити.

Враховуючи всі обставини по справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 січня 2013 року залишити без мін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.