розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Свердловського міського суду Луганської області від 27 листопада 2012р. за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м.Свердловську (ВВД Фонду ССНВ) Луганської області про стягнення моральної шкоди в наслідок отримання нещасного випадку на виробництві та отримання професійного захворювання на виробництві

рішенням суду, яке оскаржується, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенні частково. Стягнуто з ВВД Фонду ССНВ України в м.Свердловськ на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 3000грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду змінити, скасувати в частині суми моральної шкоди, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги збільшивши суму моральної шкоди до 60000грн., мотивуючи тим, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно ст. 213 ЦПК України (1618-15) . рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. (1105-14) (з наступними змінами).

Згідно з п. п "є" п.1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (надалі Закон) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

По справі встановлено, що під час роботи на підприємствах вугільної промисловості у позивача виникло професійне захворювання та висновком МСЕК від 01 квітня 2004 року у нього встановлено другу групу інвалідності, з 01.04.2005р. - 3-я група інвалідності, з 01.04.2009р. третя група встановлена безстроково.

Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок професійного захворювання заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його нормальні життєві зв'язки, та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя..

Даний висновок суду відповідає роз'ясненням п. 3 Пленуму Верховного Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995 р. № 4 " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди" (v0004700-95) , де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2004 р. по справі №1-9/2004 положення частини 3 статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

В цій частині рішення суду не оскаржується, апелянт не погоджується лише з сумую моральної шкоди, стягнутої на його користь.

Згідно ст. 303 ЦПК України (1618-15) . Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу встановлена втрата професійної працездатності, в зв'язку з чим суд обґрунтовано, виходив з положень ст.21 та ст.28 Закону та дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок професійного захворювання, в зв'язку з чим стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував стан здоров'я позивача, а саме, що він на 20 % втратив професійну працездатність, та визначив розмір моральної шкоди в сумі 3000 грн.

Але апеляційний суд вважає неможливим погодитися з розміром компенсації моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, бо він не відповідає характеру, ступеню та тривалості моральних страждань, яких зазнав позивач. Як вбачається з матеріалів справи, процент втрати працездатності позивачу встановлений з наступним переоглядом. Враховуючи ці обставини, а також характер та обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, наслідки отриманого професійного захворювання, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 15 000 грн.

При цьому суд керується засадами розумності та справедливості.

Відповідно ст. 309 ЦПК України (1618-15) підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Таким, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні.

Керуючись ст. 209, 303, 304, 307, 309 ЦПК України, судова колегія

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Свердловського міського суду Луганської області від 27 листопада 2012року змінити, збільшивши суму моральної шкоди стягнутої з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м.Свердловську Луганської області на користь ОСОБА_1 з 3000грн. до 15000грн., в решті рішення залишити без змін

рішення набуває чинності негайно, але може бути оскаржене в продовж 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.