розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням відділу Державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції щодо обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 17 грудня 2012 року, -

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 17 грудня 2012 року задоволено подання ВДВС Коломийського МРУЮ щодо обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

Постановлено тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним майнових зобов'язань за виконавчим листом №2а-760/09/0970, виданим 23.07.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_2 в дохід бюджету 309672,24 грн. податкового боргу.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм процесуального права та зазначає, що судом не було враховано того, що справа про стягнення з нього податкового боргу розглядалась в порядку адміністративного судочинства, а також те, що обмеження боржника у праві виїзду за межі України здійснюється лише в порядку цивільної юрисдикції на підставі ст. 3771 ЦПК, що свідчить про те, що вирішення питання обмеження права на виїзд боржника за межі України, пов'язаного з виконанням рішень, ухвал, постанов у господарських та адміністративних справах в порядку цивільного судочинства не допускається.

Крім того, вказує апелянт, що вжиття заходів забезпечення виконання судового рішення таким шляхом як обмеження боржника у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документу Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) не передбачено.

На думку ОСОБА_2, оскільки подання державного виконавця щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні за постановою адміністративного суду не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то суд повинен був застосувати п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК та закрити провадження у справі.

Враховуючи вищенаведене, просить ухвалу суду скасувати, а провадження у справі закрити.

Представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

Представник ВДВС Коломийського МРУЮ в судове засідання не з'явився та надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно виконавчого листа №2а-760/09/0970, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом 23.07.2012 року, з приватного підприємця ОСОБА_2 в дохід бюджету стягнуто 309672,24 грн. податкового боргу (а.с. 3).

Постановою МВ ДВС Коломийського МРУЮ від 07.09.2012 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №2а-760/09/0970 від 23.07.2012 року, та надано боржнику ОСОБА_2 термін до 14.09.2012 року самостійно його виконати (а.с. 4).

Встановлено, що ОСОБА_2 у добровільному порядку не виконує рішення суду.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість подання державного виконавця.

Посилання ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на те, що подання ВДВС Коломийського МРУЮ щодо обмеження його у праві виїзду за межі України не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки виконавче провадження відкрито на виконання рішення окружного адміністративного суду, не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст. 3771 ЦПК, яка міститься у Главі VІ ЦПК (1618-15) «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)». За змістом цієї статті вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується в порядку, передбаченому цим Кодексом щодо боржників у виконавчому провадженні, за будь-якими виконавчими документами, передбаченими ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання яких здійснюється державною виконавчою службою.

Інші процесуальні кодекси - Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) , Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) та Кримінальний процесуальний кодекс (1001-05) не містять відповідних норм у розділах, які регулюють вирішення процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень, ухвалених за нормами цих кодексів. КАС (2747-15) містить розділ V «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах», ГПК (1798-12) - розділ XIV «Виконання рішень, ухвал, постанов». Разом із тим, зазначені процесуальні норми КАС (2747-15) та ГПК (1798-12) не містять норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України.

Таким чином, стаття 3771 ЦПК є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб).

При таких обставинах справи підстав для скасування ухвали суду немає.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 17 грудня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.