Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Вакарук В.М., Соколовського В.М.

за участю секретаря: Бойчука Л.М.

сторін: представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2012 року,-

03.11.2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 24.04.2009 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки "Део Ланос", не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив наїзд на нього в той момент, коли він переходив дорогу на пішохідному переході. В результаті наїзду позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки з розчавленням м'яких тканин та розривом судинно-нервового пучка, та тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому зовнішнього виростка лівої плечової кістки, саден. Згідно висновку експерта від 10.05.2009 року ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення та викликали значну стійку втрату непрацездатності більш як на одну третину, та до середнього ступеня важкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я, але не є небезпечними для життя в момент спричинення.

Вироком Коломийського міськрайонного суду від 25.12.2009 року ОСОБА_4 засуджено та визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України і призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді двох років виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Його цивільний позов залишено без розгляду. Зазначив, що на час його перебування на лікуванні, відповідач відшкодував частину витрат, понесених ним на придбання необхідних медикаментів та проведення медичних процедур, в сумі 10 000 грн. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивач став інвалідом другої групи. Вказав, що злочинними діями відповідача йому спричинена і моральна шкода, яку оцінює в 100 000 грн.

Просив задовольнити позов.

рішенням Івано-Франківського міського суду від 05.12.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 4 000 грн. моральної шкоди. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача 120 грн. витрат на правову допомогу, 214 грн. 60 коп. в дохід держави.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вказав, що суд першої інстанції врахував тільки пояснення і докази, надані ОСОБА_4, не взяв до уваги його доводи, чим проявив упередженість та необ'єктивність у вирішенні спору. Суд у рішенні навіть не вказав, що внаслідок злочину позивач став інвалідом другої групи, переніс ампутацію частини ноги, що викликало значну стійку втрату непрацездатності більш як на одну третину.

Позивач вказав, що суд не дав оцінки жодному доказу, які він надав на підтвердження розрахунку моральної шкоди та не згадав про них у рішенні, не навів обґрунтування, не вказав підстав, мотивів, розрахунку визначеного ним розміру, завданої йому внаслідок злочину моральної шкоди в сумі 9 000 грн., з яких стягнув тільки 4 000 грн.

Вважає, що суд неправомірно та безпідставно відмовив йому у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача майнової шкоди, яка полягає у витратах на придбання ліків, викликаних необхідністю продовження лікування, пов'язаного з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Вважає, що суд, визначаючи розмір спричиненої йому моральної шкоди в сумі 9 000 грн., з яких стягнув з відповідача тільки 4 000 грн., порушив не тільки норми матеріального права, але й норми суспільної моралі. Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Вина ОСОБА_4 встановлена вироком у кримінальній справі.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представника позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 24.04.2009 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки "Део Ланос", не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив наїзд на ОСОБА_2 в той момент, коли останній переходив дорогу на пішохідному переході. В результаті наїзду позивач отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації правої нижньої кінцівки на рівні верхньої третини гомілки з розчавленням м'яких тканин та розривом судинно-нервового пучка, які, згідно висновку експерта від 10.05.2009 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення та викликали значну стійку втрату непрацездатності більш як на одну третину. Та тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому зовнішнього виростка лівої плечової кістки, саден, які відносяться до середнього ступеня важкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я, але не є небезпечними для життя в момент спричинення.

Вироком Івано-Франківського міського суду від 25.12.2009 року встановлено вину ОСОБА_4 у спричиненні ОСОБА_2 шкоди (а.с.11-12).

Відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 щодо відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив із суті страхування, Закон України "Про обов'язкове страхування правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди, в повній мірі врахував глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала тілесні ушкодження, її матеріальне становище, та інші обставини, які мають істотне значення, а саме часткове відшкодування шкоди відповідачем і при розрахунку моральної шкоди встановив її розмір в 9 000 гривень. Стягуючи на користь позивача 4 000 гривень у відшкодування моральної шкоди, суд посилаючись на положення наведеного закону, не врахував того, що страховиком потерпілому відшкодовується моральна шкода в розмірі не більше 5 % ліміту визначеного в п. 9.3, ст. 9 закону - 51 000 грн. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною в скоєнні ДТП. Тобто, ліміт відповідальності за моральну шкоду страховика складає 2 550 гривень, а тому на користь позивача належало стягнути не 4 000 грн., а 6 450 грн. Тому колегія суддів вбачає правові підстави для збільшення розміру відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди з відповідача до зазначеної суми.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована за договором № ВС/451661- від 08.01.2009 року (а.с.54), суд першої інстанції правильно встановив, що матеріальну шкоду, завдану позивачу, страховик зобов'язаний відшкодувати в межах ліміту своєї відповідальності. Тому у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди відмовив.

У даній справі позивач не заявляв вимог до страхової компанії і не просив залучити її в якості відповідача. Такої можливості він не позбавлений і на даний час.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення, постановлене судом першої інстанції, слід змінити, збільшивши розмір відшкодування до 6 450 гривень, в решті рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення в частині стягнення на його користь 4 000 гривень моральної шкоди скасувати і ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково і стягнути на його користь з ОСОБА_4 6 450 (шість тисяч чотириста п'ятдесят) гривень у відшкодування моральної шкоди.

В решті рішення суду першої інстанції, залишити без зміни.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.