колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Головачова Я.В., Поливач Л.Д .

при секретарі Охневській Т.В .

розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 4 жовтня 2012 року

в справі за позовом ОСОБА_1,яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_3, КП по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району м. Києва про зміну договору найму,зобов'язання укласти окремий договір найму житлового приміщення та встановлення порядку користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3,який діє в своїх та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 4 жовтня 2012 року в задоволені позову ОСОБА_1 про зміну договору найму жилого приміщення та зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду представники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права просять рішення суду,в частині відмови кожному в позові скасувати та ухвалити нове про задоволення,відповідно, позовних вимог кожного .

На обгрунтування доводів апеляційної скарги представник ОСОБА_1 вказує, зокрема, в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на закон та/або інші нормативно-правові акти матеріального права, на підставі яких суд дійшов висновку, що на кожного із 6-ти зареєстрованих осіб в спірній квартирі припадає (46,6:6=7,73) 7,73 кв.м. житлової площі і судом внаслідок порушення норм матеріального права було зроблено неправильний висновок щодо того, що сума житлової площі двох кімнат, які просить виділити ОСОБА_1 їй та її двом дітям перевищує розмір житлової площі, право на яку з розрахунку на 3-х осіб надано її та її дітям. При цьому суд не врахував, що ОСОБА_3 зареєстрував своїх дітей від іншого шлюбу без її відома та згоди. Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що істотне погіршення житлових умов відповідача та його дітей є штучним, оскільки воно є реальним та викликане тим, що у відповідача з'явилась нова дружина та двоє дітей, а відмова суду в зміні договору найму з укладенням окремого договору найму з позивачем та її дітьми, з зазначених вище підстав, є необгрунтованою. Крім цього, внаслідок відмови у зміні договору найму жилого приміщення в спірній квартирі з укладенням окремого договору найму з позивачем та її дітьми фактично зменшуються частки позивача та її дітей, передбачені ордером, та фактично істотно погіршаться їх житлові умови, що викличе необхідність постановки на облік, як таких, що потребують поліпшення житлових умов. Не погоджуючись з висновком суду про те, що зміна договору найму жилого приміщення у спірній квартирі не вирішить конфліктну ситуацію, яка в ній склалась і до того ж сторонами ще не вичерпані всі інші можливості та шляхи вирішення даного спору, представник ОСОБА_1 зазначає, що, навпаки зміна договору найму жилого приміщення в спірній квартирі з укладенням окремого договору найму з позивачем та її дітьми не тільки вирішить конфліктну ситуацію, а є єдиним можливим шляхом вирішення цієї конфліктної ситуації, оскільки надасть позивачу та її дітям можливість на законних підставах користуватися житловими приміщеннями у спірній квартирі та вирішить питання щодо захисту їх законних прав та інтересів. Таким чином, апелянт вважає, що суд не застосував норму закону, яка підлягала застосуванню у спірних правовідносинах, та належним чином не встановив усі фактичні обставини справи, обов'язковість дослідження яких є необхідним для правильного вирішення справи, в зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Це, в свою чергу на думку апелянта, призвело до ухвалення незаконного та необгрунтованого рішення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 посилається на те,що судом визнано встановленими обставини,які не підтверджені відповідачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1 та не прийнято до уваги та не надано належної оцінки доказам та обставинам,які мають значення для правильного вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 такою,що втратила право користування спірною квартирою. Так, вважає апелянт, ОСОБА_1 не довела, що спірну квартиру вона покинула в результаті створення з боку ОСОБА_3 перешкод в користуванні нею.Суд же з свого боку,на підтвердження висновків про те, що неправомірна поведінка ОСОБА_3 обмежувала право ОСОБА_1 в користуванні квартирою, посилається на довідку з навчального закладу,де навчаються їх діти про те, що батько ОСОБА_3 ніколи не відвідував заклад та не цікавився навчанням своїх дітей та на факт вчинення ОСОБА_9 насильства в сім'ї. Проте ці докази, на думку апелянта, не є належними доказами, оскільки довідка з навчального закладу ніяким чином не свідчить про те, що вчитель міг знати ці обставини,а вчинення насильства,мало місце ще до розлучення та в квартирі батьків ОСОБА_9 При цьому суд необгрунтовано не прийняв до уваги, що ОСОБА_1 залишила квартиру добровільно і більше двох років в ній не проживає і її особистих речей в квартирі немає,про що свідчать пояснення свідків та акти ЖЕКу-319,а також довідка Деснянського РУ ГУ про те, що ОСОБА_1 до райвідділу з заявами про усунення перешкод та вселення в спірну квартиру не зверталася. Жодних аморальних дій, зазначає апелянт, ОСОБА_9 по відношенню до ОСОБА_1та дітей не здійснював і її доводи, що проживати в квартирі вона не могла у зв'язку з поселенням в квартирі без її згоди дружини ОСОБА_3 не грунтуються на фактичних обставинах, оскільки з дружиною та донькою ОСОБА_7 вони поселились в квартирі лише наприкінці жовтня 2010 року. Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_1 квартирою не цікавилась та не несла витрат по її утриманню,в той час як ці витрати несе ОСОБА_3

З огляду на викладене представник ОСОБА_3 вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону, доводи ОСОБА_1 про відсутність її в квартирі понад 6 місяців з поважних причин не підтверджені, в той час як вимоги ОСОБА_3 підтверджені належними доказами та є такими що підлягають до задоволення.

Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу, в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 104 ЖК член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом,сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 жовтня 1998 року до 20 жовтня 2009 року. Від шлюбу мають двох дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

На підставі ордеру, виданого Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією 16 квітня 2008 року, відповідачу з сім'єю з 4 осіб надано право на зайняття АДРЕСА_1. Квартира складається з 3-х ізольованих кімнат: 17,1 кв.м., 17,2 кв.м. та 12,1 кв.м., кухні, балкону, коридору і 2-х санвузлів, загальною житловою площею 46,4 кв.м. (надалі - спірна квартира).

Після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 у відповідача ОСОБА_3в новому шлюбі народилися ще двоє дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які також зареєстровані у вище зазначеній квартирі і згідно довідки Ф-3, станом на серпень 2012 року у спірній квартирі зареєстровано шість осіб,а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_1 та неповнолітні діти ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволені позову суд виходив з того, що зміна договору найму жилого приміщення в даній квартирі та укладення з нею окремого договору найму разом з дітьми на кімнати площею 17,2 кв.м. та 12,1 кв.м. погіршить житлові умови відповідача ОСОБА_3 та його дітей та призведе до зменшення його та його дітей частко в спірній квартирі (17,1:3=5,7 кв.м) та до штучного істотного погіршення їхніх житлових умов і викличе необхідність постановки на облік як таких, що потребують поліпшення житлових умов. При цьому суд виходив з того, що житлова площа квартири складає 46,4 кв.м., тобто на кожного з прописаних в спірній квартирі припадає частка в розмірі 7,73 кв.м., а кімнат, які б відповідали частці, передбаченій чинним законодавством, відповідачу та його дітям, в квартирі немає.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування спірною квартирою, судом встановлено, що не проживання останньої в квартирі обумовлено поважними причинами,а саме: характером стосунків, що склалися між сторонами, збігом складних сімейних та особистих обставин та проживанням в квартирі нової сім'ї ОСОБА_3

Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного з'ясування обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, надання належної правої оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норми, які регулюють дані правовідносини, з огляду на що рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону, є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про відсутність в рішенні суду посилань на матеріальний закон,який регулює житлові норми не відповідають дійсності, а посилання апелянта про те, що істотне погіршання житлових умов штучно створено ОСОБА_3,який без згоди ОСОБА_1 зареєстрував в квартирі своїх дітей від іншого шлюбу не грунтуються на матеріалах справи та не заслуговують на увагу, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 розглянуто судом, відповідно до вимог процесуального закону,в їх межах і якими вимога щодо незаконності реєстрації дітей ОСОБА_3 не заявлялась.

Щодо доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_3 стосовно невірної оцінки судом доказів та обставин справи, колегія також не приймає їх до уваги, оскільки оцінка доказів судом проведена у відповідності до вимог ст.212 ЦПК, за його внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному,повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином. доводи апеляційних скарг про порушення судом процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують та є такими, що не тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 4 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.