розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 17 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми,

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 06 червня 2012 року сторони дійшли згоди про укладання договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, що мав бути укладений у строк до 06 жовтня 2012 року. У рахунок майбутніх платежів, відповідачка отримала від позивача в якості авансу за будинок 5 000 доларів США, що еквівалентно - 39 965 грн. Станом на день подачі позову сторони договір купівлі-продажу вказаного будинку не уклали, відповідачка відмовляється повернути сплачений їй позивачем аванс. Позивач у позові просив суд стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у сумі - 39 965 грн. 00 коп. та 3% річних у сумі 147 грн. 82 коп.

рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 17 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду з огляду на його незаконність та необґрунтованість, оскільки суд першої інстанції неповно встановив обставини по справі. В обґрунтування скарги зазначив, що суд неправильно застосував поняття "авансу" та "завдатку". У зв'язку з тим, що між сторонами не було укладено ні попереднього, ні основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, отримана відповідачкою сума є авансом і підлягає поверненню.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися. На підставі до ч. 2 ст. 305 ЦПК України суд ухвалив слухати справу без їх участі.

Заслухавши суддю доповідача, представника позивача ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_4, яка просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши доводи апеляції та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що сума, отримана відповідачкою у розмірі 5 000 доларів США є завдатком, оскільки так зазначено у розписці та в позовній заяві ОСОБА_1

Проте з таким висновком суду в повній мірі погодитись неможливо з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 06 червня 2012 року між позивачем та ОСОБА_2 була досягнута домовленість про купівлю-продаж будинку за адресою: АДРЕСА_1, на підтвердження чого позивач передав в якості авансу відповідачу 5 000 доларів США, про що та власноруч склала розписку. За умовами досягнутої домовленості договір купівлі - продажу мав бути укладений протягом чотирьох місяців (а.с. 12).

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.

Згідно ч.1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до вимог ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен, повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі ; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір ; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, тому рішення суду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтею 303, 309, 316 ЦПК України (1618-15) , апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 17 грудня 2012 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс у розмірі 39 965 (тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн., 3% річних у сумі 147 (сто сорок сім) грн. 82 коп., судовий збір у розмірі 401 (чотириста одна) грн. 13 коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.