Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" в солідарному порядку заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2008 року по 01.04.2012 року в сумі 1106 грн. 51 коп. та судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп., всього - 1321,11 грн.

Не погодившись із рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_2, прохав скасувати рішення місцевого суду з підстав неповного з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, та закрити провадження у справі.

В апеляційній скарзі зазначає, що не сплачував за послуги теплопостачання у зв»язку із тим, що являється інвалідом війни та у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) йому та членам його сім» ї встановлена 100% пільга на оплату комунальних послуг. Вказував, що 05.10.2006 року ним в односторонньому порядку був розірваний договір з ПОКВПТГ Полтаватеплоенерго», про що було письмово їх повідомлено та здійснив відключення від стояків опалення теплових батарей квартири, що було засвідчено відповідним актом. Окрім цього зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності для пред»явленя позову.

Колегія суддів, заслухавши відповідача ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу, прохав скасувати рішення районного суду та закрити провадження у справі; представника позивача, який прохав відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення місцевого суду без змін, доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності належить на праві приватної спільної часткової власності квартира АДРЕСА_1.

За вказаною адресою ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення місць загального користування на опалювальну площу 7,69 кв.м.

У відповідності до ст. 162 Житлового Кодексу України, плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно "Правил надання населенню послуг з водо-теплопостачання та водовідведення" затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 (630-2005-п) , плата за надані послуги вноситься щомісяця за нормами і тарифами, встановленими обласною державною адміністрацією.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання, та боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора, зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

З матеріалів справи убачається, що квартира відповідачів обладнана автономною системою опалення, проте дана обставина не звільняє останніх від оплати за опалення під"зду, як місця загального користування в будинку, оскільки згідно з пунктом 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, водопостачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 (630-2005-п) , споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку, відповідно до Методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Розрахунки по квартирі відповідачів проводилися згідно з "Методикою - розрахунком кількостей теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення", затвердженою Наказом Міністерства будіництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 року № 359 (z1237-06) . Розмір оплати за користування послугами у сфері теплопостачання встановлюється згідно з діючими тарифами, які затверджуються місцевими органами державної влади, по нормах споживання та у залежності від площі квартири та кількості зареєстрованих осіб, а також від типу встановленого опалення.

Оскільки відповідачі не сплачують за надані послуги, за ними утворилася заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку за період з 01.01.2007 року по 01.04.2012 року з урахуванням інфляції та 3% річних становить 1350,48 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Проте дані доводи спростовуються наступним.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1,2,3 статті 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку; позовна давність переривається у разі пред»явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, в жовтні 2011 року відповідачами проведена оплата за надані послуги з теплопостачання в розмірі 26 грн. 77 коп. Вказана обставина підтверджується квитанцію від 03.10.2011 року, згідно якої на адресу Полтаватеплокомуненерго перераховані кошти у вказаному розмірі.

Таким чином відповідачами вчинені дії, що свідчать про визнання ними свого боргу, тому висновки місцевого суду щодо періоду нарахування та розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачів, з урахуванням строку позовної давності, який був застосований судом до заборгованості, яка виникла за період з січня 2007 року по листопад 2008 року, є обґрунтованими.

При цьому не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що вказана оплата помилково зарахована працівниками банку на рахунок позивача, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження даної обставини ОСОБА_2 не надав.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що між ними та позивачем, а також балансоутримувачем не укладені договори про надання послуг з опалення місць загального користування з наступних підстав.

Той факт, що між сторонами виникли правовідносини з надання послуг з теплопостачання, де в оплату за спожиту теплову енергію включено опалення місць загального користування, підтверджується тим, що позивач надає послуги з опалення місць загального користування будинку, в якому знаходиться квартира ОСОБА_2, а відповідачі приймають та використовують надані позивачем послуги. При цьому оплата кошти за надані та використані ними послуги з теплопостачання відповідачами не проводиться. Доказів на підтвердження того, що будинок, у якому проживають відповідачі, не обслуговується централізованим теплопостачанням і його опалення, в тому числі місць загального користування, проводиться власниками квартир в інший спосіб, суду не надано.

Відсутність договірних відносин з позивачем не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки відсутність укладеного договору не звільняє споживача від оплати фактично отриманих послуг з теплопостачання.

Також, враховуючи положення ст..625 ЦК України (435-15) , суд обґрунтовано стягнув суму боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних, оскільки відповідачі порушили грошове зобов»язання.

Колегія суддів не вважає обгрунтованими доводи апеляна, що позивачем безпідставно не враховано те, що на нього розповсюджується 100% пільга по сплаті за комунальні послуги, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1996 року № 879 (879-96-п) «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати»(з поточними змінами) надання пільг на опалення місць загального користування не передбачено. Крім того, нарахування пільг за спожитий прирдний газ на опалення проводиться в межах норм, нарахування пільг за централізоване опалення місць загального користування, при встановленні автономного опалення, буде перевищувати норму опалювальної площі.

Разом з тим, вирішуючи питання про солідарний порядок стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги, суд першої інстанції не врахував, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачам на праві спільної часткової власності. Тому відповідно до ст. статті 360 ЦК України співвласники несуть обов»язок з утримання спільного майна, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.

Виходячи з наведеного, з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за послуги теплопостачання в розмірі по 368, 83 грн. з кожного ( 1 106,51 грн. / 3).

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача судового збору, колегія суддів приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 являється інвалідом війни, у зв"язку з чим у відповідності до ст. 7, п. 23 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", має право на пільгу зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

За таких обставин, судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду з позовом, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» по 107,30 грн. з кожного.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

рішення суду повинно ґрунтуватись на доказах, які були досліджені в судовому засіданні, а не на припущеннях, які нібито спростовують досліджені докази.

Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності.

Колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду, щодо обгрунтованості нарахування коштів за опалення місць загального користування та обов»язку відповідачів здійснювати їх оплату, зроблений на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка.

Керуючись ст.ст. 303, п.3 ч.1 307, 309 ч.1 п.4, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - відхилити.

рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 листопада 2011 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2008 року по 01.04.2012 року у сумі 1106 грн. 51 коп. по 368 грн. 83 коп. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп. по 107 грн. 30 коп. з кожного.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.