Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Василевича В.С., Шеремет А.М.;

секретар судового засідання Коробчук А.М.,

з участю представників Рівненської міської ради та управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду від 4 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, Управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради і ОСОБА_2 про скасування п. 2 рішення Рівненської міської ради № 309 від 4 липня 2000 року, п. 55 рішення Рівненської міської ради № 1385 від 28 квітня 2005 року та визнання незаконним договору оренди від 18 лютого 2009 року,

Ухвалою Рівненського міського суду від 4 грудня 2012 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, Управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради і ОСОБА_2 про скасування п. 2 рішення Рівненської міської ради № 309 від 4 липня 2000 року, п. 55 рішення Рівненської міської ради № 1385 від 28 квітня 2005 року та визнання незаконним договору оренди від 18 лютого 2009 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на те, що вона проживає в АДРЕСА_1, з 1953 року, а її чоловік ОСОБА_3 -з 1929 року. Її колишня сусідка ОСОБА_2 проживала у АДРЕСА_2, який отримала від Видумської сільської Ради в с. Тютьковичі, ще до побудови мікрорайону "Північний" та вул. Шухевича в м. Рівному. Житловий будинок ОСОБА_2 на вул. Крейдяній не підпадав під знесення, проте відповідачка у 1973 році звернулася до Рівненської міської ради із заявою про виділення їй земельної ділянки для побудови нового житлового будинку в іншому районі міста. Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської Ради депутатів трудящих № 1127/21 від 20 вересня 1973 року ОСОБА_2 було виділено нову земельну ділянку, оскільки її земельна ділянка на АДРЕСА_2, не відповідала вимогам, на якій можна було вести нове будівництво. Пізніше ОСОБА_2 знесла свій житловий будинок на АДРЕСА_2, а вона з дозволу місцевої влади стала користуватися її (ОСОБА_2) колишньою земельною ділянкою.

У 2000 році вона звернулася до Рівненської міської ради із заявою про виділення цієї земельної ділянки, проте виявилося, що пунктом 2 рішення Рівненської міської ради № 309 від 4 липня 2000 року вона вже передана в користування ОСОБА_2 строком на 5 років. Пізніше пунктом 55 рішення Рівненської міської ради № 1385 від 28 квітня 2005 року ОСОБА_2 було надано право оформити оренду земельної ділянки на АДРЕСА_2, загальною площею 286 кв. м. строком на 25 років, незважаючи на те, що ця спірна земельна ділянка знаходилася в її користуванні з 1982 року, що підтверджується викопіюванням плану по АДРЕСА_2.

Посилаючись на ці обставини, позивачка ухвалу місцевого суду про закриття провадження у справі вважала незаконною та необґрунтованою і просила апеляційний суд її скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Рішенням Рівненського міського суду від 13 травня 2003 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_2 і Рівненської міської ради про визнання незаконними рішення Рівненської міської ради № 309 від 4 липня 2000 року (п. 2) та договору № 65 на право тимчасового користування землею від 27 липня 2000 року.

Рішенням Рівненського міського суду від 22 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 грудня 2008 року та ухвалою Верховного Суду України від 28 жовтня 2009 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Рівненської міської ради, Рівненського міського управління земельних відносин та ОСОБА_2 про визнання п. 55 рішення Рівненської міської ради № 1385 від 28 квітня 2005 року недійсним (а. с. 31-33).

Рішенням Рівненського міського суду від 2 серпня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 10 жовтня 2011 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Рівненської міської ради, Управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради і ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки від 18 лютого 2009 року незаконним та встановлення земельного сервітуту (а. с. 34-38).

Позови вважаються тотожними у випадку, коли в них одночасно співпадають сторони, підстава і предмет позову. При визначенні, зокрема, підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права. Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.

Аналіз зазначених вище судових рішень, які набрали законної сили, та матеріалів справи дає апеляційному суду підстави зробити висновок про те, що сторони, підстава і предмет позову у зазначених вище справах (незважаючи на певну некоректність, допущену позивачкою у назві своїх позовних вимог (в одному випадку вона назвала їх про скасування рішень ради у зв'язку з їх незаконністю (протиправністю), а в другому випадку -про визнання недійсними цих же рішень ради через їхню невідповідність вимогам закону, тобто також у зв'язку з їхньою незаконністю (протиправністю)), є тотожними.

Таким чином, враховуючи, що заявлений у справі позов між тими самими сторонами і про той самий предмет та з тих самих підстав судом уже вирішений, а ухвалені з цього приводу судові рішення набрали законної сили, Рівненський міський суд прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Рівненського міського суду від 4 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.