Головуючого судді Моісеєнко Т.І., Суддів Полянської В.О., Редько Г.В. При секретарі Богданович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» на рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2012 року,

У березні 2012 року ВАТ «Страхова компанія «Нова» ( правонаступником якої є ПрАТ «Страхова компанія «Нова») звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6, ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та уточнивши позовні вимоги просило суд на підставі статті 993 ЦК України стягнути з ОСОБА_6 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Нова» 20 842,35 грн., з ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь ПрАТ «Страхова компанія «Нова» 24990 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 червня 2008 року між позивачем та ТОВ «Ілта» було укладено договір № 4701 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів, за яким позивачем були застраховані майнові інтереси ТОВ «Ілта», пов'язані з експлуатацією транспортних засобів, зокрема належного Товариству автомобіля Пежо «Партнер», державний номер НОМЕР_1.

08 серпня 2008 року на автодорозі Грушівка-Судак з вини ОСОБА_6 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Пежо «Партнер», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, та автомобілю Шевроле «Авео», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6

На підставі висновку спеціаліста ПП «ГАЛавтоекспертиза» №37/09 від 23 вересня 2008 року та довідки Судацького МВ ГУ МВС України в АРК від 09.08.2008 року позивачем був складений страховий акт на суму 45102,35 грн.

14 квітня 2009 року позивач виконав свої зобов'язання з виплати страхового відшкодування в розмірі 45102,35 грн., шляхом проведення заліку взаємних вимог, та до нього, як страховика, перейшло право вимоги до осіб, які за законом повинні відшкодувати спричинену страхувальнику шкоду.

рішенням Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2012 року у задоволенні позову ПрАТ «Страхова компанія «Нова» було відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ПрАТ «Страхова компанія «Нова», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності на звернення до суду із зазначеним позовом.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ПрАТ «Страхова компанія «Нова» подало апеляційну скаргу, в який йдеться про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову повністю, з підстав порушенням судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального права.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем при зверненні до суду був пропущений строк позовної давності, оскільки право вимоги за суброгацією виникло у ПрАТ «Страхова компанія «Нова» лише після виплати страхового відшкодування ТОВ «Ілта», а саме з 30 березня 2009 року, а із позовною заявою позивач звернувся до суду 29 березня 2012 року, тобто в межах трирічного строку, встановленого законом.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з таких підстав.

Відповідно до статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 27 червня 2008 року між позивачем та ТОВ «Ілта» було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів № 4701, за яким позивачем були застраховані майнові інтереси ТОВ «Ілта», пов'язані з експлуатацією транспортних засобів, в тому числі автомобілю Пежо «Партнер», державний номер НОМЕР_1 (а.с. 4-15).

Відповідно до копії полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ 3178097 від 20.02.2008 року, страховик - ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» забезпечувало відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок ДТП. Страхувальником за укладеним договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів зазначений - ОСОБА_8, транспортний засіб - Шевролет «Авео» 2007 року випуску. Договір страхування цивільної відповідальності був укладений за першим типом- «автомобіль з будь-яким водієм», тобто цивільна відповідальність ОСОБА_6 при керуванні вказаним автомобілем також була застрахована ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (а.с. 96).

Судом встановлено, що 08 серпня 2008 року на автодорозі Грушівка -Судак за участю автомобіля Пежо «Партнер», державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 та автомобілю Шевроле «Авео», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 відбулася дорожньо-транспортна пригода.

Із довідки Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим від 09 серпня 2008 року вбачається, що 08 серпня 2008 року водій автомобілю Шевроле «Авео» (державний номер НОМЕР_2) ОСОБА_6 на автодорозі Грушівка-Судак вибрав небезпечну швидкість та допустив занос автомобіля і зіткнення з автомобілем Пежо «Партнер» державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_9, в наслідок чого автомобіль Пежо «Партнер» отримав механічні пошкодження (а.с. 17).

Зазначені відомості ні ким не спростовані, не оскаржуються відповідачем ОСОБА_6, а отже суд приймає вказаний доказ як належний.

З матеріалів справи вбачається, що пошкодження втомобіля Пежо «Партнер» державний номер НОМЕР_1, яке мало місце 08.08.2008 року було визнане страховим випадком, на підставі висновку спеціаліста ПП «ГАЛавтоекспертиза» №37/09 від 23 вересня 2008 року про механічні пошкодження вказаного автомобіля був складений страховий акт, сума відшкодування визначена в розмірі 45102,35 грн.(а.с. 48,49).

14 квітня 2009 року ПрАТ «Страхова компанія «Нова» виконало свої зобов'язання з виплати страхового відшкодування в розмірі 45102,35 грн., шляхом проведення заліку взаємних вимог, відповідно до угоди від 14 травня 2009 року (а.с. 50).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» (1961-15) передбачено право Страховика здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, особами, відповідальними за збитки, завдані ТОВ «Ілта», є ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» (1961-15) і в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та ОСОБА_6 в частині, що перевищує розмір відшкодування.

Враховуючи те, що станом на 30 березня 2009 року ПрАТ «Страхова компанія «Нова» виконало свої зобов'язання перед ТОВ «Ілга» з виплати страхового відшкодування за вказаним страховим випадком в розмірі 45102,35 грн., що підтверджене угодою від 14.04.2009 року, до неї перейшло право вимоги, яке ТОВ «Ілта» мало до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», як особи, відповідальної за завдані збитки за договором обов'язкового страхування автоцивільної відповідальності.

Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Суд першої інстанції на положення ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 993, 1194 Цивільного кодексу України уваги не звернув і неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Страхова компанія «Нова» про стягнення з відповідачів суми виплаченого страхового відшкодування на підставі пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам діючого законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції є таким, що підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів враховує, що цивільна відповідальність ОСОБА_6, як водія автомобіля Шевроле «Авео» державний номер НОМЕР_2, була застрахована ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», відповідно до полісу № ВВ 3178097 від 20.02.2008 року, оскільки у договір обов'язкового страхування був укладений за першим типом, страхова сума за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, встановлена в розмірі 25500 грн., франшиза в розмірі 510 грн.

Таким чином, відповідальність ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» перед ПрАТ «Страхова компанія «Нова» за виплачене страхове відшкодування ТОВ «Ілта» становить суму 24990 грн.

Майнова відповідальність ОСОБА_6 складає 20842, 35 грн., тобто різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яку має сплатити ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строку позовної давності. Так, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що позов ПрАТ «Страхова компанія «Нова» як особою, яка фактично сплатила страхове відшкодування, був поданий до ОСОБА_6 як особи, відповідальної за завдані збитки, про стягнення усієї фактично сплаченої суми, а згодом, уточнивши позовні вимоги і до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», як співвідповідача, то перебіг позовної давності необхідно обчисляти від дня, коли зазначена сума була сплачена у повному обсязі, тобто з 30 березня 2009 року (а.с. 50).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо пропуску строку позовної давності позивачем для звернення із зазначеним позовом є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ч. 5 статті 88, статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» - задовольнити.

рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2012 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» 24990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» 20842 (двадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 35 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» судовий збір у сумі 229,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» судовий збір у сумі 229,16 грн.

рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.