Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Подолюка В.А.,

суддів - Гапончука В.В., Федонюк С.Ю.,

при секретарі - Галицькій І.П.,

представника позивача -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2012 року,

27 квітня 2012 року ОСОБА_2 пред'явила в суд позов до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей: неповнолітньої ОСОБА_4 в розмірі 567 грн. та неповнолітньої ОСОБА_5 в розмірі 455,50 грн. щомісячно і до досягнення повноліття.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10 грудня 2012 року частково задоволено позов.

Ухвалено стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей -доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в твердій грошовій сумі 900 грн. щомісячно, починаючи з 27 квітня 2012 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

На вказане рішення суду відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просив змінити рішення суду, стягувати з нього аліменти на утримання дітей у меншій сумі ніж стягнено за оскаржуваним рішенням суду. Вказує, що суд не в повній мірі врахував всі обставини справи. Зокрема, що він працює водієм на ТОВ «Бріс» з посадовим окладом 1140 грн., яких не буде вистачати, за умови стягнення аліментів, для поновлення його фізичного стану та на побутові потреби. Натомість позивач проживає у власній квартирі і має інше нерухоме майно.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони з 18 жовтня 2003 року перебувають у шлюбі, від якого є донька -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Подружні стосунки у сторін не складаються, фактично вони разом не проживають, діти проживають з матір'ю.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що основний тягар по утриманню дітей несе позивач, відповідач не має стабільного заробітку, тому аліменти визначені в твердій грошовій сумі в розмірі 900 грн.

Апеляційну скаргу слід відхилити з наступних мотивів.

Відповідно до статей 180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у

твердій грошовій сумі за рішенням суду.

За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 182 СК України закріплює мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ч. 2 ст. 183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Заперечуючи позов, відповідач подав довідку про прийняття його на роботу на посаду водія у ТОВ «БРІС» ЛТД.

Разом з тим, в поясненнях суду першої інстанції ОСОБА_3 зазначав, що роботу він виконує на умовах стажування (випробування).

Ця обставина має істотне значення для визначення виду грошового способу стягнення аліментів.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про присудження коштів на утримання дітей саме у твердій грошовій сумі, оскільки суд не може передбачити результат випробування ОСОБА_3, на посаді водія, відповідно не може прийти до висновку про отримання відповідачем регулярного доходу.

За змістом ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач подав апеляційному суду довідку, згідно якої він працює в ТОВ «БРІС» ЛТД на посаді водія з посадовим окладом 1140 грн., копію витягу з трудової книжки, копію наказу № 124/1-к від 14 листопада 2012 року про прийняття на посаду водія автотранспортних засобів та довідку про доходи за листопад-грудень 2012 року.

Однак, зазначені письмові докази не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення щодо виду стягнення аліментів та їх розміру, оскільки зазначені обставини не існували на час звернення позивача до суду із зазначеними позовними вимогами.

Відсутність інших записів в трудовій книжці про працевлаштування відповідача за період до пред'явлення позивачем позову, стверджує обставину нерегулярного, мінливого доходу, або його відсутності.

Крім того, довідка та характеристика, що були подані відповідачем до ухвалення судом оскаржуваного рішення (а.с. 35-36), також підтверджують зазначені висновки суду, оскільки в них відсутні докази про регулярний заробіток відповідача.

Доводи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції рівності обов'язку по утримуванні дітей та майнового стану сторін є неприйнятними.

При визначенні розміру аліментів, судом було враховано, що для забезпечення мінімального набору непродовольчих товарів та послуг законодавчо закріплений грошовий мінімум, для дітей віком до 6 років -961 грн., для дітей віком від 6 до 18 років -1197 грн.

Присуджені з відповідача аліменти в розмірі 900 грн. на двох дітей, з врахуванням прожиткового мінімуму, є меншим у грошовому зобов'язанні батьків по утриманню дітей ніж та, що залишається за позивачем. При цьому, було враховано майновий стан сторін, наявність у позивача нерухомого майна, зокрема квартири, яка використовується як житло для дітей, враховано що відповідач є працездатним, у нього немає на утриманні інших осіб.

Утримання дітей зобов'язує батьків віднаходити відповідні засоби, зокрема роботу, яка добре оплачується.

Доводи скарги про незначний заробіток ОСОБА_3, який є працездатним і не має інших утриманців, не має пріоритетності над зобов'язанням утримувати двох дочок.

Суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України, справу про стягнення аліментів, вирішив з урахуванням юридично значимих обставин, визначених ч. 1 ст. 192 СК України, і ухвалив правильне рішення, присудивши аліменти на утримання двох дітей в розмірі 900 грн.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 грудня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.