за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»про визнання договору кредиту частково недійсним,

Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 26 листопада 2012 року позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»заборгованість у сумі 13512,84грн. та судові витрати 214,60грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»про визнання договору кредиту частково недійсним - відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його зустрічного позову, а у позові «ПРИВАТБАНКУ»відмовити. В обґрунтування скарги апелянт вказав, що суд у своєму рішенні не обґрунтував суму стягнутої заборгованості, тобто не зазначив, яка сума йде на погашення кредиту, а яка на погашення процентів; суд не звернув увагу на ту обставину, що 18.04.2006р. з його автомобіля була викрадена картка разом з договором про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки, та в цей же день невідомі особи здійснили шість операцій з отримання готівкою грошей за допомогою картки, всього вкрали 4944грн. За фактом крадіжки порушено кримінальну справу та він визнаний потерпілим. Проте суд в рішенні вказав, що за умовами договору він повинен був письмово повідомити банку про крадіжку. Крім того суд неодноразово викликав свідків по справі, які до суду не з'являлись. Але суд не вчинив належних заходів для їх виклику, що потягло за собою ухвалення необґрунтованого рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх осіб, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

20.07.2005р. між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»і ОСОБА_1 був укладений договір № SAMDN22000003200616 про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної карти (а.с.6-7).

За умовами договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 7000грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7, 27, 52).

Відповідно до умов укладеного договору Договір складається із Заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Факт отримання кредиту відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні не оспорював.

18.04.2006р. вранці з автомобілю ОСОБА_1 зловмисниками було викрадено дорожню сумку, в якій знаходилась кредитна картка, видана за вказаним вище договором, та ПІН до неї. Після викрадення картки у період з 08-36 до 08-42 було здійснено шість операцій з отриманням готівкою грошей рівними сумами на загальну суму 4944грн. Цей факт підтверджується випискою з особистого рахунку ОСОБА_1 (а.с.52-61), довідкою руху по картці первісного відповідача (а.с.94-102), клієнтської випискою на (а.с.104).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 15.05.2006р. Алчевським MB ГУМВС 25.05.2006р. за фактом крадіжки було порушено кримінальну справу (а.с.25, 41), відповідача було визнано потерпілим (а.с.24). З відповіді Алчевського MB ГУМВС убачається, що провадження по кримінальній справі 25.07.2006р. було зупинено до встановлення осіб, які скоїли крадіжку (а.с.40).

Згідно п.п.6.5, 6.6, 6.7 вказаного вище договору клієнт зобов'язаний приймати заходи до запобігання втрати (розкрадення) карти, ПІНа або інформації, занесеної на карту та магнітну лінію, або їх незаконного використання; інформувати банк, а також правоохоронні органи по факту втрати картки, ПІНа; при настанні вказаного випадку необхідно звернутися за адресою: м.Луганськ, вул. Челюскінців - 14, або за телефоном 8-800-500-00-30; у 3-денний строк після усної заяви про витрату картки, ПІНа клієнт зобов'язаний надати письмову заяву в банк, в якій детально вказати обставини втрати картки та ПІНа або відомості про їх використання, дату та час заяви клієнтом про події.

Після встановлення зазначених обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що між сторонами існують договірні відносини, які регулюються договором та ст..ст. 527, 530, 610, 612, 626, 215, 1054 ЦК України.

Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки обов'язок по зберіганню платіжної картки, ПІНа; інформуванню банка по факту втрати картки, ПІНа; та письмовому зверненню при настанні вказаного випадку за адресою: м.Луганськ, вул. Челюскінців - 14, або за телефоном 8-800-500-00-30 покладено договором саме на ОСОБА_1, тому контроль щодо руху грошових коштів по картковому рахунку несе він, у зв'язку з чим вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" задовольнив, стягнувши з ОСОБА_1 на користь банка заборгованість за договором у сумі 13512,84грн.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначив, що підстав для визнання кредитного договору № SAMDN22000003200616 від 20.07.2005р. частково недійсним у сумі 4944грн. немає, оскільки ст. 215 ЦК України не передбачено визнання договору недійсним у разі крадіжки грошей з рахунку відповідача третьою особою та недодержанням клієнтом вимог кредитного договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони є законними, обґрунтованими та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. В рішенні суду ці докази наведені і відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України їм дана належна правова оцінка.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції перевірив всі доводи та заперечення сторін та дав їм належну правову оцінку.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки порушено кримінальну справу відносно крадіжки грошей з карткового рахунку ОСОБА_1 та його визнано потерпілим, тому у разі встановлення осіб, які скоїли злочин, та визнання їх винними, первісний відповідач ОСОБА_1 має право звернутися у кримінальній справі з позовом до винних осіб про стягнення з них вкрадених в нього грошей та збитків, які він поніс, у зв'язку з крадіжкою.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що розглядаючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними, надав їм належну оцінку, і дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог первісного позивача ПАТ КБ "Приватбанк" та про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування немає, тому відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Доводи ОСОБА_1 в тій частині, що суд не вчинив належних заходів для виклику свідків, не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що суд неодноразово приймав заходи до виклику у судове засідання працівників Алчевського відділення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»: заступника директору цього відділення Левищевої Н.О. та спеціаліста банку Ломейка А.І., але на неодноразові виклики до суду вони не з'являлись, у банку вони не працюють (а.с.77-78, 84-90, 117-118).

Інші доводи апеляційної скарги є таким ж самими як заперечення ОСОБА_1 проти позову, яким судом дана належна правова оцінка, інших доводів апелянтом не наведено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не містять передбачених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 26 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.