Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Соколовського В.М.,

суддів: Васильковського В.М., Проскурніцького П.І.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного підприємства «Інтербілд», Страхової компанії «Вусо» про відшкодування майнової шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 22 серпня 2012 року,-

ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідачів про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП), яка трапилась 27.12.2010 року приблизно об 11 годині 00 хвилин в місті Івано-Франківську на перехресті вулиці Ребета за участю автомобіля марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 та яким керував громадянин ОСОБА_5, і автомобіля марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2, який належить йому та був під його керуванням. Внаслідок ДТП автомобіль марки «Тойота» отримав механічні пошкодження і згідно звіту про оцінку автомобіля № 137-10, акту виконаних робіт від 18.07.2011 року та товарного чеку від 12.07.2011 року вартість відновлювального ремонту становить 13950 грн. Відповідач ОСОБА_3 відмовився добровільно відшкодувати матеріальні збитки, посилаючись на те, що його цивільна відповідальність перед третіми особами застрахована в страховій компанії «Вусо», яка також відмовилась виплатити страхову виплату мотивуючи тим, що застрахованим автомобілем керувала неналежна особа і відповідно до договору страхування відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування. Після ДТП автомобіль марки «Тойота» став непридатний для використання з 27.12.2010 року по 18.07.2011 року. Даним автомобілем він займався перевезенням пасажирів і зареєстрований у Державній податковій інспекції в Галицькому районі як приватний підприємець. Оскільки, тривалий період часу він був позбавлений заробітку, то згідно довідки податкового органу та розрахунку він втратив за господарські 203 дні простою 5846 грн. 04 коп. доходу.

Просив стягнути з ОСОБА_3 19796 грн. 04 коп. майнової шкоди, 800 грн. витрат на правову допомогу, 450 грн. витрат за послуги оцінювача та 320 грн. судових витрат.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 серпня 2012 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 19796 грн. 04 коп. заподіяної майнової шкоди, 800 грн. витрат на правову допомогу, 450 грн. на оплату послуг оцінювача, 120 витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 200 грн. судового збору.

В частині позовних вимог ОСОБА_6 до відповідачів ПП «Інтербілд», Страхової компанії «Вусо» - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що ОСОБА_3 не має відношення до відшкодування шкоди, оскільки, згідно договору оренди він передав транспортний засіб марки «Мерседес Бенц» в оренду ПП «Інтербілд» і відповідно до наказу № 08 від 03.12.2010 року ОСОБА_5 був прийнятий на роботу в ПП «Інтербілд» на посаду водія з випробовувальним терміном на один місяць. Також даний автомобіль застрахований у страховій компанії «Вусо» за страховим договором по першому типу і тому ОСОБА_5, який керував автомобілем марки «Мерседес Бенц» на законних підставах та вчинив ДТП, повинен нести відповідальність.

На підставі вищенаведеного, представник апелянта просила скасувати оскаржуване заочне рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, вважає її безпідставною, а рішення - законним і обґрунтованим, яке просив залишити в силі, відмовивши у задоволенні скарги.

Представник апелянта і сам апелянт в судове засідання не прибули, як і інші сторони по справі, проте, належно були повідомлені про розгляд справи.

Вислухавши доповідача, заперечення проти скарги позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи майнову шкоду тільки з відповідача ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що винуватець ДТП водій ОСОБА_5 керував автомобілем не на законних підставах, тому ні Страхова компанія «Вусо», ні ПП «Інтербілд» не можуть нести відповідальності за протиправні дії водія ОСОБА_5

Проте, колегія суддів вважає, що до такого висновку суд прийшов всупереч доказам, наявним у матеріалах справи, та в порушення норм чинного законодавства, тому таке рішення не може залишатися в силі.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.12.2010 року на перехресті вулиці Ребета в місті Івано-Франківську близько 11 години 00 хвилин сталася ДТП за участю автомобіля марки «Мерседес Бенц», д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5 та який належить на праві власності громадянину ОСОБА_3, та автомобіля марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_2 Внаслідок ДТП автомобіль марки «Тойота» отримав механічні пошкодження.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 25.01.2011 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні ДТП за ст. 124 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 340 гривень.

Також встановлено, що 31.08.2010 року між ЧАО СК «Вусо» та ОСОБА_3 укладено договір страхування першого типу автомобіля марки «Мерседес Бенц» № ВС/8846650.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» поліс першого типу договору є чинним при умові, що автомобілем керує будь-яка особа, яка діє на законних підставах.

Апелянт посилається на те, що ОСОБА_5 під час вчинення ДТП керував транспортним засобом на законних підставах будучи працівником на посаді водія ПП «Інтербілд», якому автомобіль «Мерседес Бенц» був переданий в оренду самим ОСОБА_3

Проте, доводи апеляційної скарги є голослівними, оскільки, не доказано і колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_5 не на законних підставах керував автомобілем, а договір оренди транспортного засобу та наказ про прийняття ОСОБА_5 на посаду водія ПП «Інтербілд» не доводять протилежного.

Однак, колегія суддів вважає, що Договір оренди автомобіля марки «Мерседес Бенц», який було укладено 01.11.2010 року між фізичною особою ОСОБА_3, котрому належить автомобіль на праві власності, та приварним підприємством «Інтербілд», якому передано автомобіль в оренду, підписаний сторонами, автомобіль переданий орендарю ПП «Інтербілд» на законних підставах згідно акту приймання-передачі, а тому такий договір не може визнаватись недійсним, та й ніхто із сторін не ставив такого питання перед судом.

Отже, з таких обставин вбачається, що саме ПП «Інтербілд» повинно нести відповідальність перед позивачем за шкоду, заподіяну йому внаслідок зіткнення автомобілів, один з яких знаходиться в оперативному віданні ПП «Інтербілд», тому позивач при відмові Страхової компанії «Вусо» у виплаті страхового відшкодування мав всі підстави звернутись з позовом до орендаря автомобіля, яким являється ПП «Інтербілд», про відшкодування майнової шкоди.

Згідно звіту про оцінку автомобіля № 137-10, акту виконаних робіт від 18.07.2011 року та товарного чеку від 12.07.2011 року вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки «Тойота», що належить позивачу ОСОБА_2, становить 13950 грн.

Згідно довідки ДПІ в Галицькому районі від 12.09.2011 року сума річного доходу позивача, який є суб'єктом підприємницької діяльності і займається перевезенням пасажирів, становить 10500 грн. з розрахунку простою за період з 27.12.2010 року по 18.07.2011 року, тобто коли він внаслідок ДТП не займався підприємницькою діяльність, становить 5846 грн. 04 коп.

Згідно ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частина 3 ст. 386 ЦК України забезпечує власнику, права якого порушені, право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 22 ЦК України Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким задовольнити позов частково та стягнути на користь ОСОБА_2 з ПП «Інтербілд» суму відновлюваного ремонту автомобіля та упущену вигоду позивача в розмірі 19796 грн. 04 коп., 320 грн. судових витрат, 800 грн. витрат за надання правової допомоги, 450 грн. витрат за оплату послуг оцінювача.

У задоволенні позову про стягнення майнової шкоди з ОСОБА_3 та водія ОСОБА_5 слід відмовити за недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 22 серпня 2012 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Інтербілд» на користь ОСОБА_2 19796 грн. 04 коп. заподіяної майнової шкоди, 320 грн. судових витрат, 800 грн. витрат за надання правової допомоги, 450 грн. витрат за оплату послуг оцінювача.

В позові ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_3 та Страхової компанії «ВУСО» - відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.