розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"на рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 22 жовтня 2012 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, -

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № LGXRRX06620349 від 15.03.2007 р. у розмірі 77329,66 грн., а також судовий збір у сумі 773,30 грн., посилаючись на те, що 15.03.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № LGXRRX06620349, за яким позивач надав відповідачу кредит в сумі 5396,40 грн. зі сплатою вісотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.09.2008 року. Але відповідач зобов'язання не виконує належним чином, внаслідок чого утворилася вказана заборгованість.

рішенням Артемівського районного суду м.Луганська від 22 жовтня 2012 року у позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"було відмовлено.

Не погодившись з зазначенним рішенням, апелянт звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає скаргу обрунтованою.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, що 15.03.2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір № LGXRRX06620349 на отримання кредиту в сумі 5396,40 грн. зі сплатою вісотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 15.09.2008 року (а.с. 4-7). Даний договір було укладено на підставі паспорту НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_1 Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 25.02.2005 року (а.с. 9)15.03.2007 року ОСОБА_1 звернувся до Артемівського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області з приводу пропажи паспорту, що підтверджується довідкою (а.с. 21). Після чого 20.06.2007 року отримав в Артемівському РВ ЛМУ УМВУС України в Луганській області НОМЕР_1 (а.с. 31).

Проте, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що кредитний договір було укладено 15.03.2007 року і того ж дня, 15.03.2007 року ОСОБА_1звернувся до Артемівського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області з приводу втрати паспорта. Про те, що кредитний договір укладено Банком не з відповідачем, а з іншою особою, було зроблено висновок, тільки з візуального огляду судом доказів. В суді першої інстанції ОСОБА_1 своїх підписів в кредитному договорі не оспорював не просив провести експертні дослідження відповідних підписів у договорі. Під час дослідження доказів суд першої інстанції також не звернув увагу, на відповідність підписив в копії паспорта, які надавалися під час укладення кредитного договору та в паспорті ОСОБА_1, чинному на момент розгляду спору, не зроблено висновків щодо їх ідентичності або належності підписів іншій особі.

На зазначені обставини, при дослідженні наявних доказів та ухваленні на їх підставі рішення та на підставі пояснень відповідача, всупереч вимогам ст. 60, 179, 212, 214 ЦПК України, суд першої інстанції не звернув уваги.

Відповідно до ст. 203 Цивільного Кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, тобто "правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним". Ст.ст. 207, 1055 ЦК України передбачають при укладенні кредитного договору додержання письмової форми правочину. При укладенні кредитного договору № LGXRRX06620349 від 15.03.2007 року між позивачем та відповідачем, вимоги ст.ст. 207, 1055 ЦК України виконані: договір укладено в письмовій формі й підписаний сторонами.

Відповідно матеріалів справи та пояснень сторін, в судовому порядку кредитний договір недійсним не визнавався, щодо недійсності його за законом - цей факт не можна вважати встановленим законом, а не таким, що підлягає доведенню, оскільки договір підписано сторонами, графологічна експертиза не проводилася, а, отже, відповідачем не доведено, що це не він підписав договір. Таким чином, суд, всупереч вимогам 4.2 п.1, ст. 218 ЦК України виніс рішення, що грунтується тільки на поясненнях відповідача.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, відповідач, уклавши кредитний договір № LGXRRX06620349 від 15.03.2007 року, взяв на себе зобов'язання і повинен був його виконувати належним чином, в установлений строк та відповідно до умов договору,а втрата паспорту не є підставою для не виконання зобов'язання.

Враховуючи викладене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або його зміни є поряд з іншими підставами невідповідність висновків суду обставинам справу та неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладене, рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 22.10.2012 року у справі № 1203/2727/12 підлягає скасуванню, а позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволенню. Ухвалюючи нове рішення судова колегія враховує що в суді першої та апеляційної інстанції відповідач позовних вимог стосовно суми стянення не оспорював.

Виходячи із вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товари ства Комерційний банк "ПриватБанк" і судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1159 гривен 95 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, п.3,4 ч.1ст. 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"задовольнити.

рішення Артемівського районного суду м.Луганська від 22 жовтня 2012 року скасувати, та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитом 5396,40 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом 30084,11 грн.;заборгованість по комісії за користуванням кредитом 3545,46 грн.;пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 34145,13 грн.;а також штрафи відповідно до пункту 5.3 Умов та правил надання банківських послуг:500.00грн. - штраф (фіксована частина),3658.56 грн. - штраф (процентна складова),а всього заборгованості за кредитом в розмірі 77329 гривень 66 копійок та судові витрати у розмірі 1159 гривень95копійок.

рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня оголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.