розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про дострокове розірвання договору, визнання права власності на земельну ділянку, стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Перечинської районної кредитної спілки «Тур»я», приватного підприємства «Перша недержавна виконавча служба» про визнання недійсним договору про перевід боргу та зміни сторони в зобов'язанні та договору іпотеки, -

У серпні .2011 р. представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про дострокове розірвання договору, визнання права власності на земельну ділянку та стягнення боргу.

У листопаді 2011 року представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 -ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та Перечинської районної кредитної спілки «Тур»я», про визнання недійсним договору про перевід боргу, зміну

сторони в зобов'язанні та визнання недійсним договору іпотеки.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 23 січня 2012 року до справи залучено приватне підприємство «Перша недержавна виконавча служба» в якості співвідповідача як сторони оспорюваного договору.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 2 грудня 2011 року обидва позови об»єднано в одне провадження.

Первісний позов мотивувався таким. 18 квітня 2008 року між ОСОБА_1 (вкладник) та Ужгородською філією № 1 КС «Тур»я» (надалі - спілка або КС) був укладений договір № 156\1 про строковий внесок (вклад) члена кредитної спілки на депозитний рахунок «ВІ АЙ ПІ». Згідно цього договору вкладник ОСОБА_1 вносить грошовий внесок на депозитний рахунок КС 75000,00 грн. на період з 18.04.2008 р. по

18.04.2010 р. від 24 % річних.

Кредитна спілка умов договору щодо повернення ОСОБА_1 депозитного вкладу на умовах договору не виконала.

17 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір №1 ВТД 17\07-2009 про перевід боргу та зміну сторони в зобов'язанні. Згідно пункту 3 (три) цього договору ОСОБА_3 зобов'язувався щомісячно до 17 числа кожного місяця сплачувати позивачу 3056,90 грн. основного боргу та 1834,14 грн. відсотків, що нараховуються щомісячно в розмірі 24 % річних.

Станом на 11.07.2010 р. позичальником ОСОБА_3 не виконуються зяті на себе зобов»язання щодо сплати суми боргу та відсотків за користування грошима.

Станом на 11.07.2010 р., загальна заборгованість ОСОБА_3 за вищевказаним договором складає 135726,12 грн., у тому числі:

91706,84 грн.- сума простроченого кредиту;

4409,28 грн. - прострочені відсотки за користування коштами.

В забезпечення виконання зобов»язання ОСОБА_3 за договором про перевід боргу та заміну сторони в зобов'язанні між позивачем ОСОБА_1 та другим відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 27 липня 2009 року, згідно якого в іпотеку було надано земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану в АДРЕСА_1. Сторони добровільно визначили вартість цієї земельної ділянки в розмірі 35856,00 грн. Узяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 не виконав, чим завдав позивачу збитків.

Посилаючись на вищенаведені обставини, на порушення відповідачами норм ЦК України (435-15) та умов договору, вказуючи на своє право пред'явлення вимоги як до позичальника, так і до поручителя, позивач просив: достроково розірвати договір про перевід боргу № 1ВТД17\07-2009 та заміну сторони в зобов'язанні від 17.07.2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,06 га за адресою АДРЕСА_1; визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку, виданого на ім»я ОСОБА_4, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 99870,12 грн., судові витрати по сплаті 1358 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та 1500 грн. витрат на адвокатські послуги.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мотивували зустрічний позов тим, що чотиристоронній договір від 17 липня 2009 року № 1 ВТД17\07-2009 про перевід боргу та заміну сторони в зобов'язанні не відповідає вимогам закону. Так, КС «Тур'я» управі укладати угоди, що не суперечать Закону України «Про кредитні спілки» (2908-14) , а за змістом норм Глави 71 ЦК України (435-15) , Законів України «Про банки і банківську діяльність» (872-12) , «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (2664-14) ОСОБА_3 не вправі бути кредитором і позикодавцем у даних правовідносинах, надавати кредит під процент. Право надання таких фінансових послуг мають тільки уповноважені особи із спеціальним статусом, суб'єкти підприємницької діяльності, в т.ч., кредитні спілки, які, утім, з огляду на особливості їхнього правового статусу, не мають права переводити борг чи відступати право вимоги за кредитним договором. Посилаючись на вказані обставини просили визнати недійсним договір №1 ВТД17\07-2009 від 17 липня 2009 року про перевід боргу та заміну сторони в

зобов'язанні, та визнати недійсним договір іпотеки від 27 липня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4

рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23 травня 2012 року

первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Договір № 1 ВТД17\07-2009 про перевід боргу та заміну сторони у зобов'язанні, укладений 17.01.2009 р. між ОСОБА_1, Перечинською районною кредитною спілкою «Тур»я», ОСОБА_3 та приватним підприємством «Перша недержавна виконавча служба» - розірвано.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану в АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії 111- ЗК № 0051177, виданий Ужгородською міською радою 31.03.1998 р. на ім»я ОСОБА_4, розташовану в АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 нам користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 55850,84 грн. В решті позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено повністю. Вирішено питання про судові витрати.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ставлять в апеляції питання про скасування рішення суду, відмову в первісному позові та задоволення зустрічного позову. Посилаються на ті ж доводи і обставини, що були покладені в обґрунтування зустрічного позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, які з»явилися, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та додані до них сторонами у суді апеляційної інстанції додаткові докази, які перевірено судом та долучено до справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із правомірності переведення боргу та заміни сторони в зобов'язанні, а відтак - із наявності підстав для стягнення коштів. Проте, погодитись із таким рішенням не можна, оскільки своїх висновків суд дійшов унаслідок неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неправильної кваліфікації правовідносин, що виникли.

За приписами ЦПК України (1618-15) , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, особа на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору і зобов'язана належно довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 10, 11, 57-61); про задоволення позову рішення може бути прийняте за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог (ст.ст. 212-215).

Апеляційним судом установлені такі факти:

ОСОБА_1 уклала із КС «Тур'я» договір № 156\1 від 18.04.2008 р. про строковий депозитний вклад члена спілки і дану обставину сторони по справі не заперечують.

01.09.2008 р. ОСОБА_3(позичальник), ОСОБА_9 (поручитель) і ОСОБА_10 (поручитель) уклали із КС «Тур'я» договір кредиту-поруки № 328/1, на підставі якого ОСОБА_3 отримав у кредит 50000,00 грн. на строк з 01.09.2008 р. по 31.08.2011 р. із сплатою за кредит 45% річних, а ОСОБА_9 і ОСОБА_10 поручилися перед кредитором за виконання зобов'язань позичальником.

17.07.2009 р. ОСОБА_1 (кредитор), КС «Тур'я» (попередній боржник), ОСОБА_3 (новий боржник) і приватне підприємство «Перша недержавна виконавча служба» уклали договір про перевід боргу та заміну сторони в зобов'язанні (а.с. 10), за змістом якого:

- станом на 18.06.2009 р. зафіксували зобов'язання КС «Тур'я» перед ОСОБА_1 за договором № 156/1 від 18.04.2008 р. «по тілу депозиту та по відсотках 91706,84 грн.» (п. 1 договору а.с.10);

- сторони досягли згоди щодо часткової заміни з 18.04.2008 р. КС «Тур'я» новим боржником - ОСОБА_3, наслідком чого є: переведення боргу в розмірі 91706,84 грн. з КС «Тур'я» на ОСОБА_3; відповідне зменшення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язань ОСОБА_3 перед КС «Тур'я», які, як зазначено в договорі, випливають зі статусу ОСОБА_3 як поручителя та\або позичальника за договорами: (а) договором кредиту - поруки № 159\1 від 18.04.08 року - заборгованість станом на 10.07.2009 року становить-59651,99 грн.; (б) частково за договором кредиту -поруки № 198\1 від 15.05.2008 року- заборгованість станом на 10.07.2009 року становить -32054,85 грн., а всього на суму 91706,84 грн.

Новація між кредитором, новим боржником і поручителем (у разі наявності такого) зобов'язання за договором, визначеним пунктом 1 даного договору на таких умовах: відсоткова ставка встановлюється в розмірі 24% річних, строк повернення коштів депозиту (внеску) кредитору новим боржником складає 30 місяців, тіло депозиту сплачується (погашається) рівними частинами (до 17 числа кожного місяця) із правом дострокової сплати, сплата заборгованості за тілом і відсотками розпочинається з 17.08.2009 р. (п. 2 договору а.с. 10).

Крім того, пунктом 2 договору сторони домовилися, зокрема, що у разі невиконання зобов'язання новим боржником- сплачується на користь кредитора пеня із розрахунку п»ятикратного розміру облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день і кредитор отримує право дострокового розірвання договору із стягненням моральної шкоди та упущеної вигоди; поручитель поручається перед кредитором за виконання новим боржником обов'язків за договором та відповідає за порушення новим боржником зобов'язань у повному обсязі солідарно.

З відомості про розрахунок заборгованості ОСОБА_3 про рух коштів за договором про перевід боргу та заміну сторони в зобов'язанні вбачається, що станом на 11.07.2011 р. така заборгованість становить 135726,84 грн. де: сума основного боргу 91706,84 грн. і 44019,28 грн. сума заборгованості по відсотках.

Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства щодо зобов'язань, правочинів і діяльності кредитних спілок. В силу положень ст.ст. 11- 16, 202, 509, 525, 526, 626- 629, 1054, 1058 ЦК України, особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи відповідні наслідки, договір є обов'язковим для сторін, кредитні та депозитні зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ст. 527 ч. 1 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ст. 203 ч.ч. 1, 2, 3 ЦК України), недодержання в момент вчинення

правочину стороною (сторонами) цих вимог закону є підставою недійсності правочину (ст. 215 ч. 1 ЦК України); юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії) (ст. 91 ч. 3 ЦК). ЦК України (435-15) установлено, що: зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, передусім, виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК), зобов'язання може бути припинено також зарахуванням зустрічних однорідних вимог (ст. 601 ЦК), за домовленістю сторін, в т.ч., про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням

між тими ж сторонами (новація) (ст. 604 ЦК); кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), в інших випадках, встановлених законом, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ст. 513 ч. 1 п. 1, ч.ч. 2, 3 ЦК); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК); боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст. 520 ЦК), новий боржник має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (ст. 522 ЦК); кредитор вправі вимагати виконання зобов'язання від поручителя, пред'явивши відповідну вимогу, поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник (ст.ст. 553-555 ЦК); порука, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника (переведення боргу на іншу особу), якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником (ст. 523 ч. 1, ст. 559 ч. 3 ЦК).

Відповідно до Закону України «Про кредитні спілки» (2908-14) , кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом (ст. 1); спілка несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами (ст. 3 ч. 5); господарська діяльність кредитної спілки полягає, зокрема, у наданні кредитів своїм членам і залученні на договірних умовах внесків (вкладів) своїх членів на депозитні рахунки (ст. 21 ч. 1). Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (2664-14) установлює, що фінансові установи в Україні діють відповідно до цього Закону з урахуванням норм законів України, які встановлюють особливості їх діяльності (ст. 2 ч. 2); залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення та надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту є фінансовими послугами (ст. 4 ч. 1 п.п. 4, 6); фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями (ст. 5 ч. 1); здійснення діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів і з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії, ліцензія не може передаватися третім особам (ст. 34).

За встановлених обставин, 17.07.2009 р. на ОСОБА_3 був переведений борг КС «Тур'я» за депозитним договором № 1ВТД17\07-2009 перед ОСОБА_1 у розмірі 91706,84 грн. При цьому, оскільки між КС «Тур'я», ОСОБА_1, ОСОБА_3 і приватним підприємством «Перша недержавна виконавча служба» був укладений саме договір про переведення боргу, то ОСОБА_3 як сторона договору вправі був для зарахування

зустрічних зобов'язань розпорядитися лише своїм боргом - за договором, а також створити лише для себе обов'язок сплати нового боргу. Доказів наявності у ОСОБА_1 повноважень розпоряджатися боргом ОСОБА_4 за договором іпотеки від 27.07.2009 р. \а.с. 12\ в розмірі 35856,00 грн. (вартість предмета іпотеки), за яким ОСОБА_4 виступала лише поручителем, а також від імені ОСОБА_3приймати обов'язок сплати нового боргу - у справі немає. Відсутні в справі й докази на час укладення чотирьохстороннього договору волевиявлення самої ОСОБА_4 щодо переведення боргу. Таким чином, переведення боргу із зарахуванням зобов'язань за договором кредиту-поруки № 328/1 від 01.09.2008 р. в розмірі 50000,00 грн. не ґрунтується на законі.

Укладенням договору 18.04.2008 р. зобов'язання КС «Тур'я» перед ОСОБА_1 за депозитним договором № 156/1 \а.с.117\, повністю не припинилися, оскільки залишився непогашеним борг. Тож депозитний договір продовжує діяти і, оскільки у чотирьохстороннюму договорі № 1ВТД17\07-2009 від 17.07.2009 р. не було обумовлено протилежного (зміни суті зобов'язання, обсягу конкретних прав і обов'язків), за змістом закону та договору КС «Тур'я» (попереднього боржника) до ОСОБА_3 (нового боржника) перейшли у повному обсязі всі права і обов'язки боржника за депозитним договором у межах визначеної для нового боржника суми.

Сторони вчинили новацію окремих положень договору № 156\1 від 18 квітня 2008 р. \а.с.117\, внаслідок чого для ОСОБА_3 у договорі діють нові або інші умови в частині сплати коштів, що не передбачені для попереднього боржника, були також введені суттєві штрафні санкції. Виникла ситуація, коли одну частину вкладу ОСОБА_1 із сплатою процентів має повертати кредитна спілка, а іншу має повертати ОСОБА_3 та ОСОБА_4(майновий поручитель), причому фактично за тим самим договором, але - на інших умовах. Крім того, на ОСОБА_3 покладено по суті обов'язок виплатити депозит із процентами, тоді як за законом право вчиняти такі операції, виконувати такий обов'язок належить кредитній спілці як ліцензованому суб'єкту ринку фінансових послуг.

Виходячи з наведеного, чотирьохсторонній договір № 1ВТД17\07-2009 від 17.07.2009 р. про перевід боргу та заміну сторони в зобов'язанні (досягнення згоди про новацію) не відповідає вимогам закону (ст. 604 ч.2 ЦК України), неправомірно перекладено з КС «Тур'я» права і обов'язки, що відповідно до суті зобов'язання належать у спірних правовідносинах виключно кредитній спілці, на фізичну особу ОСОБА_3, договір не відображає волевиявлення ОСОБА_3 та порушує його майнові права, договір не враховує також прав і обов'язків, що випливають із інституту поруки. Внаслідок цього порушені й права ОСОБА_1, яка, як видно, борг з ОСОБА_3 одержати наразі не може. Сторони не врахували положень ст. 6 ЦК України про те, що вони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Суд першої інстанції залишив поза увагою ці обставини, що у сукупності виключали можливість задоволення позову.

Відтак, рішення суду не відповідає вимогам 212-215 ЦПК України (1618-15) , на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2-4 ЦПК України апеляцію, доводи якої заслуговують на увагу, слід задовольнити, рішення - скасувати, зустрічний позов - задовольнити, оспорений договір - визнати недійсним із поверненням його сторін у стан, що існував до укладення договору, у первісному позові - відмовити.

Керуючись ст.ст. 304, ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.2 і 4, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 травня 2012 року скасувати.

Зустрічний позов ОСОБА_5, що діє від іменні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Перечинської районної кредитної спілки «Тур»я» та приватного підприємства «Перша недержавна виконавча служба » про визнання договору та заміни сторони в зобов'язанні недійсними - з а д о в о л ь н и т и, визнати недійсним договір № 1ВТД17\07-2009 про перевід боргу та заміну сторони в зобов'язанні від 17 липня 2009 року, укладений між ОСОБА_1, Перечинською районною кредитною спілкою «Тур»я», ОСОБА_3 та приватним підприємством «Перша недержавна виконавча служба»; визнати недійсним договір іпотеки від 27 липня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, повернути сторони правочину, визнаного недійсним, у стан, який існував до його укладення, шляхом повернення сторонами одна одній всього одержаного на виконання цього правочину.

У задоволенні позову ОСОБА_2, що діє від імені ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про дострокове розірвання договору № 1 ВТД17\07-2009 про перевід боргу та зміну сторони в зобов'язанні від 17 липня 2009 року; визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,06 га кадастровий № 2110100000:53:002:0050; визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку 111-ЗК № 0051177 площею 0,06 га, кадастровий № 2110100000:53:002:0050, виданого на ім»я ОСОБА_4; стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 99870 грн. 12 коп. та судових витрат - в і д м о в и т и.