розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Український інститут промислової власності» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Український інститут промислової власності», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року позов задоволено частково.

Скасовано наказ т.в.о. директора Державного підприємства «Український інститут промислової власності» «По особовому складу» від 20 березня 2012 року № 72-п в частині звільнення ОСОБА_2 з посади юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації 20 березня 2012 року у зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності» з 20 березня 2012 року.

Стягнуто з Державного підприємства «Український інститут промислової власності» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 41724 грн. 88 коп. (сума зазначена без утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів), з індексацією.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання щодо судового збору.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності» з 20 березня 2012 року та в частині щодо присудження виплати заробітної плати у межах платежу за один місяць.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ДП «Український інститут промислової власності» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 19 квітня 2012 року звернувся до суду з даним позовом до Державного підприємства «Український інститут промислової власності», посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем з 8 січня 2008 року по 20 березня 2012 року. Згідно наказу від 20 березня 2012 року його було звільнено з посади юриста першої категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації з 20 березня 2012 року у зв'язку із скороченням чисельності працівників, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України на підставі наказу про вивільнення працівників від 12 січня 2012 року № 5.

Вважає своє звільнення незаконним і таким, що суперечить нормам діючого трудового законодавства. Зазначаючи, що 11 січня 2012 року його персонально було попереджено про скорочення чисельності працівників з 15 березня 2012 року, у зв'язку з чим він підлягав вивільненню. Проте, наказ про його звільнення був виданий лише 20 березня 2012 року та підставою його звільнення зазначено наказ № 5 від 12 січня 2012 року, про існування якого до моменту його звільнення йому було невідомо, з цим наказом його ніхто не ознайомлював, виданий він після його попередження про звільнення.

Крім того, вважає, що при його звільненні відповідачем також не було дотримано норм трудового законодавства в частині щодо переважного права на залишення на роботі, оскільки на момент звільнення він мав більш високу кваліфікацію і продуктивність праці порівняно з іншими працівниками відділу, на момент скорочення він вже був батьком двох дітей та єдиним працівником із самостійним заробітком у сім'ї, оскільки дружина знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, він має тривалий безперервний стаж роботи, оскільки працював у відповідача з моменту створення останнього.

Оскільки вважає своє звільнення, таким, що грубо порушує його конституційні права, просив суд ухвалити судове рішення, яким поновити його на посаді юриста першої категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності» та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В ході судового розгляду справи позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги, остаточно просив суд ухвалити судове рішення, яким скасувати наказ т.в.о. директора Державного підприємства «Український інститут промислової власності» від 20 березня 2012 року № 72-п про його звільнення з посади юриста першої категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності» у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, поновити його на посаді юриста першої категорії Державного підприємства «Український інститут промислової власності» або будь-якій іншій посаді за відповідною професією чи спеціальністю юриста на цьому ж підприємстві з 20 березня 2012 року та стягнути із Відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 41 724 грн. 88 коп.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 8 січня 2008 року.

Згідно до наказу № 70-к від 28 травня 2008 року він був переведений на посаду юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності» (а.с. 6-7).

Наказом т.в.о. директора Державного підприємства «Український інститут промислової власності» № 72-к від 20 березня 2012 року «По особовому складу», ОСОБА_2 звільнено з посади юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності» 20 березня 2012 року у зв'язку зі скороченням чисельності працівників, згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Підставою звільнення позивача є наказ про вивільнення працівників від 12 січня 2012 р. № 5 Державного підприємства «Український інститут промислової власності» (а.с. 5).

Відповідно до наказу т.в.о. директора Державного підприємства «Український інститут промислової власності» № 5 від 12 січня 2012 року «Про внесення змін до наказу № 2 від 10.01.2012», цим наказом внесено зміни до наказу Інституту № 2 від 10.01.2012 року «Про введення у дію штатного розпису», з викладенням його у новій редакції, яким передбачалося введення в дію з 20 березня 2012 року організаційної структури Державного підприємства «Український інститут промислової власності», погодженої із Державною службою інтелектуальної власності України, що додавалася та затвердження з 20 березня 2012 року штатного розпису Інституту, погодженого із Державною службою інтелектуальної власності України, що додавався (а.с. 33-35).

Відповідно до підпункту 4.1. пункту 4 цього наказу, у термін до 17 січня 2012 року включно, необхідно було підготувати та вручити письмові попередження про звільнення з 20 березня 2012 року працівникам Інституту, у тому числі, позивачеві.

Підпунктом 4.2. пункту 4 цього наказу передбачалося, одночасно з врученням попередження про звільнення, пропонувати працівникам іншу роботу в Інституті за відповідною професією (спеціальністю), якщо такої роботи немає - іншу в Інституті. У разі відмови від переведення або браку вільних посад - готувати документи для скорочення відповідних працівників та звільнення їх за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с. 33-34).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був попереджений про вивільнення у зв'язку зі скороченням його посади з 15 березня 2012 року на підставі наказу Державного підприємства «Український інститут промислової власності» № 2 від 10 січня 2012 року «Про введення в дію штатного розпису» 11 січня 2012 року (а.с. 8).

Згідно наказу Державного підприємства «Український інститут промислової власності» № 2 від 10 січня 2012 року «Про введення в дію штатного розпису», в термін до 15 січня 2012 року, заступникам директора, керівникам структурних підрозділів, необхідно було надати лише пропозиції до організаційної структури, функціональних обов'язків, штатного розпису Державного підприємства «Український інститут промислової власності». Крім того, цим же наказом передбачалося про введення в дію з 15 березня 2012 року організаційної структури та штатного розпису Державного підприємства «Український інститут промислової власності» і його філії. Начальник відділу кадрів повинен був підготувати наказ по особовому складу, з урахуванням вимог Кодексу законів про працю України (322-08) (а.с. 9).

За змістом п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно зі ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Як вбачається з матеріалів справи, на утриманні ОСОБА_2 знаходяться двоє малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, дружина позивача знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, тобто, в сім'ї позивача він єдиний працівник з самостійним заробітком.

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 отримав попередження про вивільнення 11 січня 2012 року на підставі наказу № 2 від 10.01.2012 року, яким в термін до 15 січня 2012 року, заступникам директора та керівникам структурних підрозділів було необхідно лише надати пропозиції щодо організаційної структури, функціональних обов'язків та штатного розпису ДП «Український інститут промислової власності».

Тобто, в порушення вимог ст. 40 КЗпП України, фактично позивач був персонально попереджений про наступне звільнення ще до видання наказу т.в.о. директора Державного підприємства «Український інститут промислової власності» № 5 від 12 січня 2012 року «Про внесення змін до наказу № 2 від 10.01.2012», згідно якого він підлягав попередженню про наступне вивільнення та який став підставою його звільнення.

Крім того, ОСОБА_2 не було запропоновано інших посад на підприємстві.

Як вбачається з довідки ДП «Український інститут промислової власності», станом на 11 січня 2012 року вакантних місць у ДП «Український інститут промислової власності» немає. Проте, як вбачається з матеріалів справи, із 11 працівників відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності», вісім працівників на даний час перебувають у трудових відносинах із відповідачем, але на інших посадах, що підтверджується також штатним розписом відповідача станом на 10 жовтня 2012 року (а.с. 161-194).

В порушення п. 1.3. Статуту ДП «Український інститут промислової власності», відповідачем не погоджено організаційну структуру та штатний розпис Державного підприємства «Український інститут промислової власності» із Державною службою інтелектуальної власності України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що своїми діями відповідач грубо порушив право позивача на працю та справедливі і сприятливі умови праці, звільнив останнього із займаної посади із порушенням діючого трудового законодавства, та, оскільки ОСОБА_2 був звільнений із порушенням порядку, встановленого трудовим законодавством, скасував наказ т.в.о. директора Державного підприємства «Український інститут промислової власності» «По особовому складу» від 20 березня 2012 року № 72-п в частині звільнення ОСОБА_2 з посади юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації 20 березня 2012 року у зв'язку із скороченням чисельності працівників на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з довідки ДП «Український інститут промислової власності», заробітна плата ОСОБА_2 у січні місяці 2012 року складала 5 094 грн. 36 коп., у лютому місяці 2012 року - 5 336 грн. 74 коп. При фактично відпрацьованих позивачем 20 днях у січні місяці та 21 дні у лютому місяці 2012 року, його середньоденний заробіток складає 254 грн. 42 коп. Загальна кількість днів вимушеного прогулу складає 164 дня. (254 грн. 42 коп. х 164 = 41 724 грн. 88 коп.).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про поновлення ОСОБА_2 на посаді юриста 1 категорії відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності» з 20 березня 2012 року та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, якій складає 41 724 грн. 88 коп.

У задоволенні позову в частині поновлення ОСОБА_2 на будь-якій іншій посаді за відповідною професією чи спеціальністю юриста на цьому ж підприємстві, починаючи з 20 березня 2012 року у разі, якщо посада юриста першої категорії у Відповідача відсутня, судом відмовлено, оскільки працевлаштування на посаді, яку перед звільненням позивач не обіймав, не входить до повноважень суду, а є прерогативою власника або уповноваженого ним органу.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано, що відповідачем було дотримано вимоги ст. 49-2 КЗпП України, позивача завчасно попереджено про наступне звільнення, до осіб, що мають переважне право залишення на роботі, він не відноситься, на день попередження ОСОБА_2 про наступне звільнення, вакантних посад на підприємстві не було. Проте, ці доводи спростовуються матеріалами справи.

При вирішенні питанні про звільнення ОСОБА_2, відповідачем не прийнято до уваги його безперервний трудовий стаж на підприємстві, крім того, на його утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, дружина позивача знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, тобто, в сім'ї позивача він єдиний працівник з самостійним заробітком.

Колегія суддів критично ставиться до довідки ДП «Український інститут промислової власності» про відсутність вакантних посад на підприємстві на час звільнення позивача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, 17 січня 2012 року вісім працівників відділу підготовки авторського права Відділення забезпечення державної реєстрації Державного підприємства «Український інститут промислової власності», які також підлягали звільненню за скороченням штатів, переведені на інші посади даного підприємства та перебувають на теперішній час у трудових відносинах із відповідачем.

Відповідно до ст. 42, 49-2 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_4.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Український інститут промислової власності» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.