( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs31459486) ) ( Додатково див. рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області (rs28553971) )

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І. І.,

суддів Панкеєва О.В., Мануйлова Ю. С.

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 жовтня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитних та іпотечного договорів, зобов'язання відповідача прийняти кошти, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 жовтня 2012 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

суддів Панкеєва О.В., Мануйлова Ю. С.

при секретарі Буримі В.В.

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитних та іпотечного договорів, зобов'язання відповідача прийняти кошти.

В обґрунтування позову зазначала, що 10.04.2008 року між нею та Приватбанком був укладений кредитний договір. Співробітники банку підробили її підпис у додатковій угоді від 29.08.2008 року до Кредитного договору, якою були змінені умови надання кредиту, сплати процентів та комісій за кредитним договором. За рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03.11.2011 року додаткова угода від 29.08.2008 року була визнана нікчемною.

Після цього, вона неодноразово зверталася до банку з приводу здійснення перерахунку заборгованості за цим кредитним договором у гривневому еквіваленті та надання інформації про заборгованість. 29.02.2012 року вона отримала від банку листи в яких була визначена заборгованість за кредитним та іпотечним договором від 10.04.2008 року у доларовому еквіваленті. Посилаючись на зазначені обставини просила розірвати договір про іпотечний кредит, кредитний, та іпотечні договори від 10.04.2008 року і зобов'язати відповідача прийняти у неї кошти.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 жовтня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що позивачем не наведено підстав передбачених ст.ст. 651, 652 ЦК України для розірвання договорів. Посилання представника позивача на те, що відповідач істотно порушив умови кредитних договорів, змінивши валюту кредитування є безпідставними, оскільки позивачем суду не надано доказів на підтвердження цих обставин, та позивач не заявляв вимог з підстав зміни валюти кредитування .

Як вбачається із матеріалів справи, що 10.04.2008 року між ОСОБА_2 та Приватбанком були укладені три договори : 1) договір про іпотечний кредит № ZPBOG 400000006892, в якому зазначено, що кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 101000 гривень на строк до 10.04.2023 року, (а.с. 12) 2) іпотечний договір № ZPBOG400000006892, за яким вона передала банку іпотеку квартиру АДРЕСА_1 в забезпечення виконання умов договору про іпотечний кредит (а.с.17), 3) та кредитний договір № ZPBOG 500000006892 на видачу готівки через касу банку у вигляді кредитної лінії на строк з 10.04.2008 року по 10.04.2023 року у сумі 4242 гривні на споживчі цілі, у розмірі 3030 гривень на оплату винагороди за надання фінансового інструменту 707 гривень на страхування майна, 505 гривень на особисте страхування, 18180 гривень на оплату страхових платежів, 127 гривень,26 гривень щомісяця в період 0,00 суми сплати кредиту (а.с.23) .

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03.11.2011 року було встановлено, що ОСОБА_2 не підписувала додаткову угоду від 29.08.2008 року до Договору про іпотечний кредит № ZPBOG400000006892 від 10.04.2008 року та додаткова угода від 29.08.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Приватбанк»до Договору про іпотечний кредит № ZPBOG400000006892 від 10.04.2008 року є нікчемною. (а.с.44)

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах вимог заявлених позивачем і на підставі доказів, наданих сторонами. За вимогами 10, 60 ЦПК України (1618-15) кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять в собі додаткової угоди від 29.08.2008 року, та сторони не вимагали залучення її до справи.

Відповідно до аналізу змісту ст. 651, 652 ЦК України розірвання або зміна договору у зв'язку із істотною зміною обставин допускається на підставі рішення суду за наявності чотирьох обов'язкових умов: 1) у момент укладання договору сторони керувалися тим, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після її виникнення при всій турботливості і обачливості, які від неї вимагались; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала під час укладання договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

В інформаційних листах № 2535015282 від 29.02.2012 року кредитора -Приватбанк на адресу ОСОБА_2, які ніким не підписані, без штампу та печатки, зазначено, що Вона отримала кредит за № ZPBOG400000006892 у розмірі 21978, 55 USD, у зв'язку з порушенням зобов'язань за вказаним кредитом, прострочена заборгованість станом на 24.02.2012 року складає 14 293, 32 USD (а.с.7) та кредит за № ZPBOG500000006892 у розмірі 4837,56 USD, у зв'язку з порушенням зобов'язань за вказаним кредитом прострочена заборгованість станом на 24.02.2012 року складає 1414, 97 USD. (а.с.6)

За листом Приватбанку від 25.02.2012 року на адресу ОСОБА_2, який підписав провідний спеціаліст з юридичної роботи ГО ОСОБА_4, зазначено, що кредитні договори будуть перераховані в строк до 23.03.2012 року (а.с.5)

В листі Приватбанку від 23.05.2012 року на адресу ОСОБА_2, було роз'яснено про можливість отримання інформації (у тому числі виписок, довідок про розмір заборгованості та інше) у обслуговуючим відділені ПАТ КБ «Приватбанк», та за телефонами служби клієнтської підтримки 080505000030, або на сайті Приватбанку - www.privatbank.ua (а.с.10)

Листування між банком та позивачем на яке посилається в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 не можна вважати підставою щодо істотного порушення договору та завданням шкоди ОСОБА_2, за якими вона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 03.11.2011 року на яке посилається ОСОБА_2, за висновками, якого вона не підписувала додаткову угоду від 29.08.2008 року до Договору про іпотечний кредит № ZPBOG400000006892 від 10.04.2008 року (а.с.44) також не є підставою для розірвання Договорів.

Доводи апеляційної скарги проте, що банком були змінені істотні умови договорів шляхом переведення без згоди позивача суми кредиту з гривневого у доларовий еквівалент та закрито його гривневі рахунки, що заважає йому оплаті коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту у гривні є лише твердженням позивача без жодного посилання на докази. Проте матеріали справи такого підтвердження не містять, а доказування виходячи із вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того за правилами ст. 537 ЦК України в разі ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса

Отже, колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції, за якими позивач не довів підстав, передбачених ст. 651, 652 ЦК України для розірвання трьох договорів, укладених 10.04.2008 року між ОСОБА_2 та Приватбанком та необхідності судового захисту прав шляхом зобов'язання відповідача прийняти кошти .

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які б могли бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову..

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.