розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 20 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої затопленням.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

Рішенням Рівненського міського суду від 20.11.2012 р. позов ОСОБА_2 задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду, завдану затопленням у розмірі 120 765 грн., моральну шкоду 1000 грн., 9 000 грн. витрат на проведення експертиз. Вирішено питання про судові витрати.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що воно є незаконним та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що затоплення сталося не з його вини, оскільки фільтр очистки холодної води з причин розгерметизації якого відбулося затоплення, ним не встановлювався і цілісність його первісного кріплення не порушувалася. Судом не встановлено форми його вини і жодним нормативним документом на власника квартири не покладається обов'язків по контролю за водозабірним обладнанням. Ним надано висновок експертного дослідження, згідно з яким причиною руйнування різьбової частини водяного фільтра могла стати динамічна сила більше допустимої критичної величини, що свідчить про відсутність його вини та відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України він звільняється від обов'язку відшкодування шкоди.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У судове засідання апеляційної інстанції сторони, повідомлені належним чином, не з"явились.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2011 р. сталося затоплення приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, яке відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2011 р. (а.с.7-13) орендує ОСОБА_2

Справа № 2-5972/11 Головуючий суддя 1 інстанції: Діонісьєва Н.М.

Провадження № 22-ц1790/51/2013 Суддя-доповідач : Оніпко О.В.

Факт затоплення приміщення магазину зафіксовано актом про затоплення від 08.09.2011 р. (а.с. 14), складеним комісією ЖКП "Центральне", де причиною затоплення вказано розгерметизацію кришки фільтра холодної води у квартирі АДРЕСА_1, яка знаходиться над магазином. Згідно з відповіддю КП "Рівненське БТІ" від 14.09.2011 за № 2317, власником квартири АДРЕСА_1 на час затоплення був ОСОБА_1

У відповідності до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, це означає, що власник повинен не лише користуватися майном, вилучати з нього корисні властивості, а й турбуватися про нього, нести на його утримання певні витрати.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

ОСОБА_2 на підтвердження понесеної нею матеріальної шкоди надано суду висновок експертного дослідження № 10912/2-СС судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 37 - 49), відповідно до якого вартість відновлювального ремонту в нежитловому приміщенні магазину становить 20 960 грн., що відповідачем не спростовано.

Посилання ОСОБА_1 на висновок експертизи № 15.05.56-0.0.0 від 20.10.2011 р. (а.с. 26-29), як на підтвердження відсутності його вини у затопленні магазину, не може бути взято судом до уваги, оскільки він містить припущення щодо ймовірної причини руйнування різьбової частини корпуса фільтра грубої очистки.

Таким чином відповідачем не було доведено відсутності його вини у затопленні магазину.

Також, у відповідності до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

У зв"язку з наведеним, місцевим судом обгрунтовано задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

Однак, наданий суду позивачкою висновок по визначенню прямих збитків, завданих майну ( згідно з переліком, наданим замовником) при затопленні магазину від 20.10.2011 р. за № 46 ( а.с. 50), згідно з яким розмір збитків становить 99 805 грн., в тому числі меблі -6 851 грн., непродовольчі товари -92 954 грн., не може бути взятий судом до уваги, оскільки у відповідності до ст. ст. 57- 59 ЦПК України, не є належним та допустимим доказом в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2

Пунктом 1 частини 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Крім того, відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі ( передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. (v0006700-92) Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Так, вирішуючи справу та визначаючи розмір завданої майнової шкоди у вигляді прямих збитків в розмірі 99 805 грн., суд обґрунтував свій висновок лише наданим позивачем на підтвердження завданої йому відповідачем шкоди висновком суб'єкта оціночної діяльності на одному аркуші, з якого вбачається, що прямі збитки визначено оцінювачем на замовлення позивачки та згідно з наданим нею переліком.

У матеріалах справи відсутній достовірні докази щодо знаходження конкретних меблів та товарів ( їх детальний перелік) у приміщенні магазину під час затоплення. Зокрема, пошкоджені товари зазначені як одяг жіночий, чоловічий, взуття, окуляри, паски чоловічі шкіряні, сумки, шарфи, шапки, бейсболи та інше.

У висновку не зазначено кількість та реальну вартість вказаного майна до затоплення, ступінь його пошкодження (повна чи часткова неможливість використання товару за призначенням ), місце перебування пошкодженого майна .

Місцевий суд вказані обставини не взяв до уваги та не дав їм оцінки, при цьому задовольняючи у повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині, суд не вирішив питання про передачу відповідачу пошкодженого майна після відшкодування ним збитків позивачці.

У зв"язку із недоведеністю ОСОБА_2 своїх позовних вимог в цій частині, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову останній у позові до ОСОБА_1 про стягнення збитків за пошкоджені меблі та товари у сумі 99 805 грн. та підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивачки витрат за проведення експертиз та в частині стягнення судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

рішення Рівненського міського суду від 20 листопада 2012 року -в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитків за пошкоджене майно у розмірі 99 805 грн. - скасувати, в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 9000 грн. за проведення експертиз та в частині стягнення судового збору - змінити.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди у розмірі 99 805 грн. - відмовити.

Зменшити суму витрат, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 за проведення експертиз з 9000 грн. до 6000 грн. та суму судового збору з 1207, 65 грн. до 260, 60 грн.

В решті рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.