розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 жовтня 2012 року по справі за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про відшкодування заборгованості за спожиту теплову енергію.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника КП «Уманьтеплокомуненерго», колегія суддів, -

03 серпня 2010 року КП «Уманьтеплокомуенерго» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що ОСОБА_6 є власником квартири та споживачем теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1. Особовий рахунок № НОМЕР_1 з теплопостачання на Уманському комунальному підприємстві «Уманьтеплокомуненерго» - зареєстровано на прізвище ОСОБА_6. Згідно довідки РЕУ № 3 від 06 липня 2010 року № 16 ОСОБА_6 прописана на проживає за адресою: АДРЕСА_1. Свої зобов'язання по оплаті за отримані послуги ОСОБА_6 проводить неналежним чином, в зв'язку з чим станом на 22 липня 2010 року має заборгованість перед Уманським КП «Уманьтепломуненерго» в сумі 2 220 грн. 01 коп.. Оскільки ОСОБА_6 добровільно не сплачує суму заборгованості, тому позивач просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача та судові витрати по справі. В послідуючому під час розгляду справи по суті представник позивача зменшив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача на їх користь грошові кошти в сумі 1 774,64 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 жовтня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1 774,64 грн..

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Уманського КП «Уманьтеплокомуненерго» кошти в сумі 30 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн..

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі вона просила скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 жовтня 2012 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким відмовити КП «Уманьтеплокомуненерго» в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 та споживачем послуг КП «Уманьтеплокомуненерго».

Відповідно до вимог ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються на договірних засадах. При цьому споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно з умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а також на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, або зниження їх якості.

Виходячи із вимог ч. 2 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Посилання ОСОБА_6 в апеляційній скарзі на ту обставину, що будь-які її обов'язки, в тому числі щодо оплати за спожиту теплову енергію відсутні, оскільки між нею та КП «Уманьтеплокомуненерго» не укладався відповідний договір є необґрунтованими, так як судом першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів було вірно визначено, що факт відсутності договору між сторонами про надання послуг з теплопостачання не виключає встановлення зобов'язальних правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг.

ОСОБА_6 покладених на неї обов'язків щодо укладення договору із виконавцем послуг - КП «Уманьтеплокомуненерго» не виконала, хоча послуги від позивача постійно отримувала, наявність заборгованості по оплаті за послуги з теплопостачання на момент розгляду справи в суді складає 1 774,64 грн., що підтверджено наявними матеріалами справи, тому посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно поклав на неї обов'язки щодо погашення існуючої заборгованості є необґрунтованими.

Об'єктивних доказів ненадання КП «Уманьтеплокомуненерго» послуг з теплопостачання або надання їх не в повному обсязі з боку ОСОБА_6 надано не було, як не було і надано будь-яких переконливих доказів, які б спростували надані КП «Уманьтеплокомуненерго» розрахунки існуючої заборгованості за спожиту теплову енергію.

Згідно вимог ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, своєчасно вносити квартирну плату та плату за надані послуги.

Вказані обов'язки ОСОБА_6 виконує не в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що позивачем в суді першої інстанції наведено обґрунтовані та належні докази в підтвердження своїх позовних вимог і підстави для скасування рішення районного суду відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, встановив факт наявності заборгованості, який був доведений представником позивача в судовому засіданні, відповідач не надав суду доказів, які б спростовували доводи позивача щодо наявності заборгованості за отримані послуги, тому рішення суду є законним та обгрунтованим.

Крім того, судова колегія вважає також вірним висновок суду в частині стягнення судових витрат, оскільки він ґрунтується на вимогах чинного законодавства і відповідає вимогам ст. 88 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства, а доводи апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду незаконне, нічим не підтверджено та не наведено підстав, які б давали можливість скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення у справі.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, ЦПК України (1618-15) колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 жовтня 2012 року по справі за позовом Уманського комунального підприємства «Уманьтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про відшкодування заборгованості за спожиту теплову енергію залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.