Справа № 22-ц-3943/11 

Головуючий у 1 інстанції: Дубель Р. М.

Доповідач в 2-й інстанції: Петричка П. Ф.

колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого Петричка П.Ф.

Суддів Кота І.Н., Бойко С.М.

при секретарі: Колодці М.І.

з участю: позивача ОСОБА_2, її представника

ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_4

на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 травня 2011 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", Дрогобицького УЕГГ, з участю третьої особи –керівника ВАТ "Львівгаз", про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оплати за час перебування на лікуванні, відшкодування моральної шкоди,

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково, позивачку поновлено на роботі контролера служби обліку та розрахунків за газ і в її користь стягнено 39800 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу 1567,15 грн. виплати за час лікування і 1000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Вважаючи, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального і матеріального права, в апеляційній скарзі представник відповідача вказав, що суд не досліджував доказів по справі, безпідставно врахував покази свідків, дані в судовому засланні при розгляді справи іншим складом суду, не врахував довідки відповідача про нульову продуктивність праці позивачки, не врахував доказів відповідача.

Просив скасувати рішення суду, ухвалити нове і відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача у підтримання скарги, заперечення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід задоволити частково.

Розглядаючи спір, ухвалюючи рішення, поновлюючи позивачку на роботі і стягуючи в її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд підставно виходив із встановленого і перевіреного належними доказами факту порушення відповідачем норм законодавства про працю при звільненні позивачки з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України і зв’язку із скороченням штату працівників, яке полягало у неврахуванні її переважного права серед аналогічних працівників на залишення на роботі та непропонування їй вакантних на підприємстві посад.

Суд детально проаналізував аспект переважного права залишення на роботі, врахувавши вищій рівень кваліфікації позивачки серед контролерів служби обліку та розрахунків, які залишались на роботі і належно обгрунтував свій висновок.

Взаємозаперечними і взаємовиключними є доводи відповідача і апелянти щодо нульової продуктивності праці позивачки та отримання нею доплати до окладу за виконання бригадирських обов’язків.

Доводи позивачки щодо виконання нею організаційних і розпорядчих функцій серед контролерів, узагальнення, реєстрацію і контролювання, на вимогу керівництва, їх діяльності не спростовані відповідачем.

Зауважень на роботі, дисциплінарних стягнень не мала.

Враховуючи встановлене порушення відповідачем порядку звільнення позивачки з роботи, поновивши її на роботі, суд підставно стягнув середній заробіток за час її вимушеного прогулу.

Отже, у цій частині рішення ґрунтується на повно з’ясованих обставинах, відповідає вимогам процесуального і матеріального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують, тому підстав для цієї частини рішення нема.

Поряд із цим колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди, оскільки таких доказів позивачка не подала, суд не встановив таких обставин, лише послався на теорію відшкодування моральної шкоди та діюче у цих питаннях законодавство. Враховуючи характер правовідносин між сторонами, посилання суду на ст. 1167 ЦК України є зайвим.

Задоволення позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення заробітку за вимушений прогул є достатньою сатисфакцією перенесених позивачкою незручностей.

Тому рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди слід скасувати, в цій частині ухвалити нове і відмовити в задоволенні цієї вимоги як необґрунтованої.

Керуючись ст.ст. 303- 305, 307 ч.1п.1, 308, 309 ч.1п.1, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_4 задоволити частково.

рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 травня 2011 р. у частині стягнення 1000 грн. відшкодування моральної шкоди скасувати, в цій частині ухвалити нове та відмовити в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди повністю.

У решті рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскарженим у касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.