Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Іванової І.В., Савченка С.І.

при секретарі Мироненко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору, стягнення боргу за кредитом, звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В січні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який надалі уточнив і мотивував тим, що 08.02.2008 р. між позивачем і відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно якого банк надав відповідачу кредит для придбання нерухомості в розмірі 186200 доларів США на 20 років із розрахунку 13 % річних, а відповідач зобов"язався повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за його користування. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між банком і позичальником 08.02.2008 р. було укладено договір іпотеки належних останньому земельної ділянки і незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1. Крім того, поручителем відповідача за кредитним договором є відповідачка ОСОБА_2, яка за договором поруки від 08.02.2008 р. зобов’язалася відповідати перед банком за виконання позичальником зобов"язань по поверненню кредиту. Вказував, що за умовами крединого договору відповідач мав повертати кредит щомісячними платежами, однак не виконує цих обов’язків має прострочену заборгованість. Посилаючись на ч.2 ст. 1050 ЦК України та умови кредитного договору, просив розірвати кредитний договір від 08.02.2008 р., стягнути солідарно з відповідачів на користь банку борг за кредитом станом на 17.05.2010 р. в розмірі 2150312,92 грн., з яких 1450462,61 грн. –розмір кредиту, 305351,64 грн. –відсотки, пеня за несплату кредиту 19976,52 грн., пеня за несплату відсотків 374522,16 грн., та судові витрати, в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області суду від 18.08.2011 р. вимоги позивача про розірвання кредитного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки залишені без розгляду.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2011 року позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача борг за кредитним договором в розмірі 1825790,76 грн. та судові витрати в розмірі 1820 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти до розгляду її зустрічний позов про припинення договору поруки, скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задоволити її зустрічний позов та відмовити в позові банку до неї про стягнення боргу, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Учасники справи належним чином повідомлені про час розгляду справи, в тому числі відповідач ОСОБА_4, який повідомлений про час розгляду через його представника ОСОБА_5, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", суд обгрунтовував свої висновки тим, що позичальник ОСОБА_4 не виконує передбачених кредитним договором обов’язків по поверненню кредиту шляхом внесення щомісячних платежів і має прострочену заборгованість, що у свою чергу відповідно до закону та умов кредитного договору є підставою для дострокового стягнення з відповідача на користь позивача суми кредиту в повному обсязі.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов"язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08.02.2008 р. між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є позивач, і відповідачем ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав в банку для придбання нерухомості кредит готівкою в розмірі 186200 доларів США терміном на 20 років із розрахунку 13 % річних (а.с.17). Повернення кредиту згідно кредитного договору передбачено шляхом внесення позичальником щомісячних платежів за кредитом і відсотками в сумі 2181 доларів США (а.с.26). Згідно пункту 9.1 кредитного договору у випадку прострочення платежів банк вправі вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі (а.с.22).

Поручителем позичальника за вказаним кредитним договором є співвідповідач ОСОБА_2 (а.с.33-36).

Також, судом встановлено, що відповідач не виконує обов’язків по поверненню кредиту, покладених на нього кредитним договором, з грудня 2008 р. припинив погашення кредиту і має просторочену заборгованість понад один місяць (а.с.115-116).

Письмова вимога банку про необхідність дострокового погашення заборгованості від 09.01.2009 р., отримана відповідачем 23.01.2009 р., залишена без задоволення, в результаті

чого станом на 17.05.2010 р. він має борг по поверненню кредиту в сумі 1450462,61 грн. та відсотків - 305351,64 грн.

За таких обставин суд обгрунтовано задоволив позов і достроково стягнув з солідарно із відповідачів на користь позивача борг за кредитом в повному обсязі.

Твердження апелянта про відсутність у справі доказів про фактичне отримання позичальником коштів за кредитним договором спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що відповідно до меморіального валютного ордеру від 11.02.2008 р. на рахунок позичальника банком перерахована сума 186200 доларів США (а.с.15).

Необгрунтовані посилання апелянта на невірність наданого банком розрахунку боргу, поскільки, заявляючи позов і уточнюючи його, позивач надав відповідний розрахунок боргу, процентів та пені (а.с.115-118), в якому чітко і доступно наведені як належні до сплати суми, так і фактично сплачені позичальником, а також строки сплати. Вказаний розрахунок боргу відповідачем не спростований.

Безпідставні і посилання апелянта на недоведеність розміру заборгованості за кредитним договором у зв’язку із відсутністю касових документів, які б підтвердили рух коштів по рахунку. Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, яка покладає на сторону обов’язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач був зобов’язаний надати суду докази, які б доводили невірність чи помилковість розрахунку боргу. В даному випадку відповідач в суді першої інстанції таких доказів не надав.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення у зв’язку із стягненням з відповідачів боргу в гривнях за кредитом, виданим в іноземній валюті. Такі доводи суперечать положенням ст. 533 ЦК України, а також ст. 11 ЦПК України, згідно якої позивач розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тобто самостійно визначає зміст своїх вимог. Це право позивача заявити вимоги про стягнення з відповідача коштів у гривнях за кредитом, виданим у валюті.

Посилання апелянта на незаконність рішення, що виразилася у визначенні розміру боргу у гривнях не за курсом долара США до гривні на час ухвалення рішення безпідставні. З матеріалів справи вбачається, що при визначенні боргу банком застосовано курс 7,9259 грн. за долар станом на час розрахунку - 17.05.2010 р. На час винесення рішення 18.08.2011 р. курс становив 7,9710 грн. за долар. З огляду на те, що станом на час ухвалення рішення курс збільшився, а відтак у випадку його застосування розмір боргу зросте, права відповідачів застосуванням курсу станом на 17.05.20110 р. не порушені.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення боргу із поручителя у зв’язку із припиненням договору поруки згідно ч.4 ст. 559 ЦК України суперечать змісту цієї норми, згідно приписів якої у випадку якщо строк припинення поруки не вказаний у договорі, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. За замістом даної норми днем настання строку виконання основного зобов’язання є кінцевий строк його виконання, що в даному спорі визначено у договорі датою повернення кредиту відповідачем –08.02.2028 року. Відтак поскільки за кредитним договором строк виконаня основного зобов’язання не закінчився не припинив дію і договір поруки.

Доводи апелянта про прийняття до спільного розгляду її зустрічного позову у справі не грунтуються на нормах процесуального закону, який не передбачає прийняття позову в апеляційній інстанції. Відповідно до ст. 118 ЦПК України позови подаються до суду першої інстанції, де підлягають розгляду. В той же час посилання апелянта на безпідставну відмову суду першої інстанції у прийнятті її зустрічного позову, як підставу скасування рішення, суперечать ч.3 ст. 309 ЦПК України, згідно якої порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, що в даному випадку відсутнє.

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону і висновків суду про задоволення позову не спростовують.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.08.2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.