розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про погашення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" про захист прав споживачів шляхом визнання недійсними кредитних договорів, за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк", ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 липня 2011 року,

В вересні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_6 та, вточнивши вимоги, просив стягнути з останніх заборгованість за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи вимоги тим, що відповідач ОСОБА_5 належним чином не виконує взяті на себе договірні зобов’язання.

В квітні 2011 року ОСОБА_5 ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів шляхом визнання недійсними договорів кредиту та іпотеки, укладених між сторонами, мотивуючи вимоги тим, що відповідач уклав спірні угоди в іноземній валюті з використанням нечесної підприємницької практики.

рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04.07.2011р. первісний позов задоволено, з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" стягнуто заборгованість в сумі 4 335 139,97 грн. шляхом звернення стягнення на восьмикімнатну квартиру №14/5, загальною площею 303 кв.м., що розташована по ПОР, 14 в м. Севастополі та на приміщення автостоянки (гараж), загальною площею 19,2 кв.м. за цією ж адресою. В задоволенні вимог зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині суми стягнення, вказуючи, що перерахування суми заборгованості в гривневий еквівалент не є законним.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в апеляційній скарзі вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та просять скасувати рішення та ухвалити нове рішення в справі про задоволення їх вимог.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – відхиленню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати кредитні кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_5 було укладено кредитні договори від 16.06.2007р. та 07.12.2007р. про надання кредитних коштів в розмірах 230 000 доларів США та 150 000 доларів США відповідно зі строком їх повернення до 01.02.2016р. та в забезпечення належного виконання зобов’язань по цим кредитним договорам 07.12.2007р. між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_5, ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, предметом якого стала восьмикімнатна квартира №14/5, загальною площею 303 кв.м., що розташована по ПОР, 14 в м. Севастополі та приміщення автостоянки (гараж), загальною площею 19,2 кв.м. за цією ж адресою.

Відповідно до умов вказаних кредитних договорів, ОСОБА_5 зобов’язався належним чином та у встановлені строки здійснювати платежі по погашенню заборгованості за кредитами та відсотками, а в разі порушення строків погашення кредитів зобов’язався сплатити пеню (а.с. 10-14, 23-26).

Проте, з обставин справи слідує, що позичальник ОСОБА_5 вказані зобов’язання належно не виконує, в зв’язку з чим в останнього утворилася відповідна заборгованість.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов’язання має бути виконано в гривнях, а якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З укладених між сторонами кредитних договорів (а.с. 10-14, 23-26) слідує, що валютою кредиту є долар США та погашення кредиту проводиться саме в валюті кредиту.

Отримання та повернення кредиту, а також сплата процентів за користування кредитом в іноземній валюті дозволено за умови, якщо стороною кредитної операції буде уповноважений банк, який має належним чином оформлену банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій в іноземній валюті.

Враховуючи, що однією зі сторін кредитного Договору є Банк, який має належну банківську ліцензію та дозвіл на здійснення операцій кредитування в іноземній валюті,- відповідно положення кредитних договорів про зобов’язання щодо повернення заборгованості в іноземній валюті є законними та не порушують законодавство України.

Таким чином, вимоги кредитодавця про стягнення заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та висновки суду першої інстанції по цим вимогам судова колегія вважає законним, оскільки взявши на себе певні зобов’язання позичальник має належно відповідати по ним, а доводи останнього про незаконність умов спірних договорів та валюти кредитування є безпідставними.

В той же час, колегія погоджується з позицією апелянта ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" щодо необґрунтованого перерахування судом першої інстанції суми заборгованості з доларового еквіваленту в гривневий.

Як вбачається з матеріалів справи, за ОСОБА_5 значиться кредитна заборгованість в розмірі 548 589, 46 доларів США (сума заборгованості по тілу кредиту, проценти неотриманих банком процентних доходів, пеня за несвоєчасне погашення сум кредиту та проценти по кредиту) та 1 283,24 грн. (сума непогашеної комісії за управління кредитом та пеня за несвоєчасне погашення комісії), що підтверджується відповідним розрахунком станом на 03.02.2011р. (а.с. 129-134).

Крім того, зі справи слідує, що позивач ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заявляв позовні вимоги та уточнював їх вподальшому, відповідно до чого просив саме про стягнення заборгованості за кредитними договорами зокрема в доларовому еквіваленті (548 589, 46 доларів США).

Згідно з абз.3 п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" №14 від 18.12.2009р. (v0014700-09) , суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст. 192, ч.3 ст. 533 ЦК України, Декрет КМ України від 19.02.1993р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) ).

Проте, наведене суд першої інстанції залишив поза увагою, в зв’язку з чим колегія приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції саме в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_5 посилаються на ЗУ "Про захист прав споживачів" (1023-12) . Проте, такі доводи судова колегія вважає неспроможними, оскільки, відповідно до кредитних договорів (а.с. 10-22, 23-31) та виходячи з вимог п.23 ч.1 ст.1 ЗУ "Про захист прав споживачів" спірні кредити не є споживчими.

Не погоджується судова колегія і з доводами апеляційної скарги в частині, що суд першої інстанції не перевірив розрахунок ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" щодо розміру штрафних санкцій, пені та процентів від суми заборгованості, не врахував також положення ч.3 ст. 551 ЦК України стосовно зменшення розміру неустойки, якщо він суттєво перевищує розмір збитків.

Як в суді першої інстанції та і в апеляційній скарзі ОСОБА_5 не представили конкретні дані, які б спростовували розрахунки Банку. Крім того, з розрахунку ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (а.с. 129-134) вбачається, що розмір неустойки не перевищує розмір основного боргу.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не встановив вартість предмету іпотеки, не провів по справі судову експертизу по встановленню ринкової вартості предмету іпотеки, також не є обґрунтованими.

Так, позивач за первісним позовом 20.07.2009р. надсилав на адресу ОСОБА_5 письмові вимоги щодо усунення порушень зобов’язань в строк не пізніше 30 календарних днів та попереджав про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 49-51).

Вартість предмету іпотеки вказана в іпотечних договорах, а ОСОБА_5, в порушення вимог ч.3 ст. 10 ЦПК України, не надали інший розмір та не заявляли клопотання про призначення проведення судової експертизи.

За таких обставин, керуючись ст. 533, ч.1 ст. 526, ч.1 ст. 1054 ЦК України, п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" №14 від 18.12.2009р. (v0014700-09) , ст. 88, ст. 303, п.3 ч.1 ст. 307, ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. 316, ст. 317 ЦПК України, судова колегія,

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортно банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" задовольнити.

рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 04 липня 2011 року в частині встановлення суми заборгованості змінити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортно банк України" заборгованість за кредитними договорами в розмірі 548 589, 46 доларів США (як суму заборгованості по тілу кредиту, процентам неотриманих банком процентних доходів, пеню за несвоєчасне погашення сум кредиту та процентів по кредиту) та 1 283,24 грн. (як суму непогашеної комісії за управління кредитом та пені за несвоєчасне погашення комісії) шляхом звернення стягнення на восьмикімнатну квартиру №14/5, загальною площею 303 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 та на приміщення автостоянки (гараж), загальною площею 19,2 кв.м. за цією ж адресою.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортно банк України" 970 грн. судових витрат за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.