Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Кочкової Н.О., Кіктенко Л.М.

при секретарі - Лещинській О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора. Дніпропетровська міська рада про виділ спадщини в натурі та визнання права власності на частину садиби (домоволодіння) і земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом та визначення порядку користування неприватизованою земельною ділянкою, -

У червні 2007 року позивач звернувся до суду з вище зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що за час шлюбу його рідні дід та бабуся побудували 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, що є сумісною власністю їхнього подружжя, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 22.10.1959 року, виданого Самарською районною в м. Дніпропетровську Радою. Другою 1/2 частиною домоволодіння володів ОСОБА_4 - прадід позивача, після його смерті ця частина перейшла у власність діда позивача. Згодом дід отримав на своє ім'я на все спірне домоволодіння свідоцтво про право власності від 22.10.1987 року, яке видане Самарською районною у м. Дніпропетровську Радою. Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 2494 кв.м. Відповідно до висновку № 388/07 від 04.06.2007 року ТОВ "Дельта"ринкова вартість всього домоволодіння складає 119 333 грн. Також відповідно до того ж висновку дійсна ринкова вартість земельної ділянки розміром 2494 кв.м. складає 56 259 грн. В цьому домоволодінні проживали та були зареєстровані дідусь, бабуся позивач та його мати. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_5 Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частини домоволодіння № 30 та 1/2 частину земельної ділянки розміром 0,502 кв.м. по АДРЕСА_1. Т.ч. кожному спадкоємцю після смерті діда повинно перейти у власність по 3/8 частині спірного домоволодіння та 1/4 частині спірної земельної ділянки. ІНФОРМАЦІЯ_2 помела бабуся позивача ОСОБА_6, після її смерті відкрилась спадщина на 5/8 частини спірного домоволодіння та 3/4 спірної земельної ділянки. 21.04.2005 року ОСОБА_6 залишила заповіт на ім'я позивача на усе належне їй майно, що посвідчено Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстр № 2-1583. Однак відповідач з метою перешкоджання позивачу зробити дії по прийняттю спадщини, не повідомив його про смерть бабусі. Так, 18.05.2007 року позивач звертався до Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але постановою від 18.05.2007 року йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю свідоцтва про смерть спадкодавця. 05.06.2007 року позивач дізнався, що відповідач зареєстрував смерть бабусі в Самарському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського МУЮ та отримав повторне свідоцтво про її смерть. Вище перелічені обставини змусили позивача звернутися до суду за захистом своїх прав.

рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2011 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено (а.с. 213-219).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвали нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_3 є онуком ОСОБА_6, яка разом з своїм чоловіком ОСОБА_5 за час свого шлюбу побудували 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, яке є сумісною власністю їхнього подружжя, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 22.10.1959 року, виданого Самарською районною у м. Дніпропетровську Радою, рішенням Самарської районної у м. Дніпропетровську Ради від 24.07.1987 року за № 394/4 та актом прийняття приміщень в експлуатацію (т. 1 а.с. 28). Другою 1/2 частиною спірного домоволодіння володів ОСОБА_4, після його смерті його частина перейшла у власність ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.12.1985 року, виданого Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою (т.1 а.с. 26-27). Згодом ОСОБА_5 отримав на своє ім'я свідоцтво про право власності на все спірне домоволодіння. На підставі цього свідоцтва домоволодіння було зареєстровано в КП "ДМБТІ"Дніпропетровської обласної Ради, що також підтверджується копією технічного паспорту на жилий будинок від 04.05.1987 року за № 1381/122 (т.1 а.с. 35-39). ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 05.11.2004 року (т.1 а.с. 14). Після його смерті відкрилась спадщина на частину спірного домоволодіння. ОСОБА_6 та ОСОБА_2 були спадкоємцями за законом першої черги та після смерті спадкодавця прийняли спадщину, оскільки на день смерті постійно проживали з ним.ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 05.06.2007 року (т. 1 а.с. 43). За своє життя ОСОБА_6 склала заповіт від 21.04.2005 року, посвідчений Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, яким заповіла все належне їй майно на користь позивача ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 40).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних підстав: оскільки ОСОБА_6 за час свого життя склала заповіт, яким заповіла все належне їй майно після своєї смерті позивачу ОСОБА_3, а останній звернувся до Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори у встановлений для цього законом шестимісячний строк, то його позовні вимоги є обґрунтованими й підлягають задоволенню.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно до ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає в день відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно до вимог ч.1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Тобто, право на спадкування існує в особи певний час –протягом півроку з дня відкриття спадщини. Зі спливом цього строку право на спадщину зникає.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2007 року позивач ОСОБА_6 звернувся до Восьмої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою при прийняття спадщини, але постановою державного нотаріуса Отроцюк О.В. від 18.05.2007 року йому було відмовлено у прийнятті заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_6, 1930 року народження, у зв’язку з відсутністю свідоцтва про смерть останньої. Тому, фактично ОСОБА_3 спадщину після смерті ОСОБА_6 не прийняв, дії нотаріуса не оскаржував, з заявою про продовження строку прийняття спадщини до суду не звертався.

Виходячи з вище наведеного, у суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Таким чином, судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно встановлені дійсні обставини справи та порушені норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити.

рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2011 року – скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Восьма Дніпропетровська державна нотаріальна контора. Дніпропетровська міська рада про виділ спадщини в натурі та визнання права власності на частину садиби (домоволодіння) і земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом та визначення порядку користування неприватизованою земельною ділянкою –відмовити.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.