колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого- судді Шашкіної С.А.

Суддів: Приколоти Т.І., Богонюка М.Я.

При секретарі: Кубішин І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на заочне рішення Залізничного районного суду м.Львова від 15 грудня 2010 року,-

Оскаржуваним заочним рішення позов прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради задоволено частково. Встановлено, що договір купівлі-продажу від 11.09.2007 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №4232 є нікчемним. Визнано за територіальною громадою м.Львова право власності на гараж площею 19,7 кв.м. по АДРЕСА_1. Зобов"язано здійснити реєстрацію права власності на гараж площею 19,7 кв.м. по АДРЕСА_1 за територіальною громадою м.Львова. Зобов"язано ОСОБА_4 передати Львівській міській раді гараж площею 19,7 кв.м. по АДРЕСА_1 та виселено останнього із зазначеного гаражу. В решті позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 в інтересах відповідачів, просить його скасувати, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства. Зазначає, що суд належним чином не повідомив відповідачів про розгляд справи, що прокурор не вправі був подавати даний позов. Зазначає, що ОСОБА_3 на законних підставах уклав договір купівлі-продажу гаражу із ОСОБА_4, який є добросовісним набувачем. Договір купівлі-продажу гаражу нотаріально посвідчений, носить дійсний характер, про що свідчить його реєстрація.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання скарги, перевіривши доводи скарги, матеріали справи, докази, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 08 червня 2007 року позов ОСОБА_3 задоволено, визнано за ним право власності на гараж, який знаходиться на АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення суду, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 11.09.2007 року укладено договір-купівлі продажу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №4232 (а.с.8).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 01.06.2010 року задоволено заяву прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави та вказане рішення суду скасовано в зв"язку з його переглядом за нововиявленими обставинами (а.с.6).

При новому розгляді справи, рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 06.10.2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03.02.2011 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Львівського міського управління земельних ресурсів та Львівської міської ради про визнання права власності на гараж. При цьому суд встановив, що на підставі рішення виконавчого комітету Залізничної райадміністрації народних депутатів м.Львова №109 від 10.03.1987 року будинковолодіння АДРЕСА_1, на території якого знаходиться спірний гараж, належить до власності місцевих рад, тобто спірний гараж належить на праві власності територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради, яка не мала не меті його відчужувати. ОСОБА_3 не представив суду жодних документів про набуття ним права власності на спірний гараж на законних підставах.

Відповідно ч.1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб на всій території України, а згідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до вимог ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом вірно встановлено, що договір купівлі-продажу від 11.09.2007 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є нікчемним, оскільки гараж перейшов у власність ОСОБА_3 на незаконних підставах, поза волею власника - територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради. Тому суд, встановивши, що договір купівлі - продажу гаражу є нікчемним, в силу вимог закону, обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Доводи скарги про те, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем не спростовують висновків суду, оскільки майно вибуло поза волею власника та визнав за територіальною громадою право власності на оспорюване майно. Також не заслуговують на увагу покликання в апеляційній скарзі на те, що прокурор не вправі був подавати даний позов, оскільки наведене суперечить ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 45 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, правильно застосував правові норми і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, ст. 308, ст. 314 ч.1 п.1, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Залізничного районного суду м.Львова від 15 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з часу вступу в законну силу.