розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06 жовтня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

У січні 2011 року Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В позові зазначив, що 02 березня.2007 року між відповідачем ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії "Орджонікідзевське відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжі", (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"), було укладено договір про іпотечний кредит № 04-0181/02-01, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 25 000,00 доларів США 00 центів. При укладенні кредитного договору відповідач, відповідно ст. 509 ЦК України прийняв на себе зобов'язання повернути кредит до 01 березня 2027 року та сплачувати 11 % річних за користування кредитом, згідно графіку, який є невід'ємною частиною кредитного договору. Кредит надано на придбання нерухомості, а саме: квартири АДРЕСА_1.

27.06.2008 року між сторонами було укладено договір про внесення змін № 2 до договору про іпотечний кредит, яким внесені зміни до п.2.2. договору кредиту, а саме за користування кредитом встановлена процентна ставка в розмірі 12,8 % річних, а п. 3.5. передбачено у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту (п.п.2.3, 2.4 цього договору), він сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 17 % річних, порядок нарахування та сплати яких визначається відповідно до п.п. 3.2 та 3.4 цього договору, а також викладено в новій редакції додаток № 1 до договору кредиту.

В порядку забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору були укладені: іпотечний договір № 04-0182/03-01 від 02 березня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, відповідно до умов якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 35,69 кв.м., житловою площею 19,3 кв.м. та договір поруки № 04-0183/03-03 від 02 березня 2007 року між банком та ОСОБА_4, згідно з яким вона зобов'язувалась відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх зобов'язань перед банком за кредитним договором на засадах солідарного боржника.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_3 своїх зобов'язань по кредитному договору позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 23 059,71 доларів США заборгованості за кредитним договором, 6 517,49 доларів США заборгованості за відсотками за користування кредитом, 1241,34 доларів США пені, 4 480,13 грн. заборгованості за комісійною винагородою, разом 30 818,54 доларів США та 4 480,13гривень. Стягнення заборгованості з ОСОБА_3 провести шляхом звернення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів у порядку виконавчого провадження з початковою ціною, розмір якої буде не нижче розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700 гривень; витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06 жовтня 2011 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором про іпотечний кредит № 04-0181/02-01 від 02 березня 2007 року в загальній сумі 250 196,36 (двісті п'ятдесят тисяч сто дев'яносто шість) гривень 36 копійок звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 04-0182/03-01 від 02 березня 2007 року, що належить ОСОБА_3, а саме: квартиру № 57 загальною площею 35,69 кв.м., житловою площею 19,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнення проведено шляхом продажу на публічних торгах за початковою ціною, розмір якої буде не нижче звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"1700 (одну тисячу сімсот) гривень судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.. 303 ЦПК України (1618-15) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.. 308 ЦПК України (1618-15) апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки і відмовляючи в задоволенні позову про стягнення з боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 в солідарному порядку цієї ж суми заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, районний суд виходив з того, що ОСОБА_3 не належно виконував свої обов’язки щодо виконання умов кредитного договору, тому іпотекодерджатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Оскільки суд задовольнив вимогу банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому не має підстав одночасно стягувати заборгованість за кредитним договором в солідарному порядку з боржника і поручителя, оскільки це фактично буде стягнення в подвійному розмірі.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 березня 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвеститаційним банком правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестаційний банк" і ОСОБА_3 укладений кредитний договір у розмірі 25 000, 00 доларів США на купівлю квартири на строк до 01.03.2027 року з процентною ставкою 11% річних за користування кредитом, згідно графіку, який є невід’ємною частиною зазначеного кредитного договору (а.с. 25-26) та договір іпотеки, згідно з яким відповідач ОСОБА_3 передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Між банком та відповідачкою ОСОБА_4 укладено договір поруки від 02.03.2007 року. У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_3 допустив заборгованість у розмірі 30 818,54 доларів США, яка складається з тіла кредиту, відсотків, пені, комісійної винагороди за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 33, ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку" .

Суд першої інстанції врахував фактичні обставини справи та вимоги закону і обгрунтовано визнав, що вимоги ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" щодо звернення стянгнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні позову ПАТ "Акціонерний комерційний промислово- інвестиційний банк"про стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку з боржника ОСОБА_3 та поручителя відповідача ОСОБА_4, оскільки судом звернено стягнення на предмет іпотеки, тому таке стягнення буде фактично в подвійному розмірі, що не передбачено діючим законодавством.

На підставі наведенного, колегія суддів вважає, що судом повно і всебічно з’ясовані обставини справи, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права при розгляді спору не порушені, застосовані вірно, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, а доводи апеляційної скарги є неспроможними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2011 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенко Е.А.

Суддів: Подліянової Г.С..

Ломейко В.О.

При секретарі: Карацюпі О.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2011 року в цій справі залишити без змін.