( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs24943394) ) ( Додатково див. рішення Піщанського районного суду Вінницької області (rs18530785) )

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів : Медвецького С.К., Оніщука В.В.,

при секретарі : Черепановій В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 05.09.2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною власністю та позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно та виключення його зі складу спільного майна подружжя,

У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна, зокрема : пральної машини "Арістон" вартістю 2600 грн.; холодильника "Днепр" - 1825 грн.; газової плити "Веко "-2250 грн.; бойлера - 1280 грн.; чайника – кавоварки "Сатурн" -1410 грн.; пилососа "LG"-780 грн.; духовки "Альпарі" 540 грн.; оприскувача "Ера" -145 грн.; кухоного комбайна "Браун" -585 грн.; набору меблів (стінка) –2100 грн.; спальні –1800 грн.; м’яких меблів –2870 грн.; кухонних меблів –980 грн.; килимове покриття –540 грн.; лінолеум – 768 грн.; 2 люстри –180 грн.; занавіски –1210 грн.; тюль –560 грн.; комп’ютера -3286 грн.; 45 курей –1125 грн.; 400 доларів США та 600 грн.- 3600 грн., свої вимоги мотивував тим, що відповідачка вивезла всі речі в невідомому напрямку, тому він не наполягає на розподілі майна в натурі, а просив стягнути з відповідачки на його користь компенсацію вартості його частки в сумі 15217 грн. (1/2), моральну шкоду у розмірі 1700 грн., судові витрати та витрати на правову допомогу.

У свою чергу ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_4 у якому просила відмовити йому в позові, поділити спільне майно виділивши їй в натурі : пральну машину "Арістон"- 2350 грн.; холодильник "Дніпр" - 1425 грн.; газову плиту –1100 грн.; бойлер –600 грн.; меблі ( стінка ) –1800 грн.; спальню –1400 грн.; м’які меблі –1500 грн.; кухонні меблі – 800 грн.; килимове покриття - 540 грн.; лінолеум –768 грн.; люстру – 45 грн.; занавіски –1210 грн.; тюль – 560 грн.; комп’ютер –3003 грн.; кури 20 шт. – 500 грн., а всього на загальну суму 17601 грн.

ОСОБА_4 виділити в натурі : оприскувач -145 грн.; лінолеум - 768 грн.; люстру – 60 грн.; люстру –50 грн.; електрочайник –100 грн. автомобіль – 23550 грн.; телевізор "Томпсон" - 2000 грн.; відео двійку - 1500 грн.; відеокамеру – 1000 грн.; бензопилу -1250 грн.; автомобільний причіп –1500 грн.; мікрохвильову піч – 650 грн.; матеріал на паркан – 400 грн.; ворота металеві –500 грн.; кошти витрачені на погашення заборгованості по аліментам – 3082 грн., а всього на загальну суму 36555 грн.

В порядку компенсації стягнути з нього на її користь 9 477 грн., притягнувши ОСОБА_5 співвідповідачем по справі і стягнути з неї на її користь 2693.5 грн. –1/2 вартості будівельних матеріалів, витрачених на ремонт будинку та опалювального котла .

ОСОБА_5 у своєму позові просила визнати за нею право власності на стіл –325 грн.; стіл розкладний – 260 грн.; атлос ольха – 287 грн.; ліжко – 495 грн.; прихожу – 690 грн., всього на загальну суму 2057 грн., виключивши дане майно зі складу спільного майна ОСОБА_4 та ОСОБА_2

В подальшому ОСОБА_5 просила залишити її позов без розгляду .

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 5 вересня 2011 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю сторін: пральну машину вартістю 2350 грн.; холодильник "Днепр" - 1425 грн.; газову плиту "Веко" - 1100 грн.; бойлер "Арі стон" - 600 грн.; оприскувач "Ера" - 145 грн.; меблевий гарнітур – 1800 грн.; спальний гарнітур – 1400 грн.; м’які меблі – 1500 грн.; кухонний гарнітур – 800 грн.; килимове покриття – 540 грн.; лінолеум – 1536 грн.; 2 люстри – 180 грн.; штори – 1210 грн.; тюль –560 грн.; комп’ютер –3003 грн.; 20 шт. курей –500 грн.; електрочайник –100 грн.; перший внесок за автомобіль – 11550 грн.; пилку "Штіль" - 1250 грн., а всього на загальну суму 31549 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 Ѕ (15774, 50 грн.) вартості спірного майна, судові витрати та 2000 грн. правової допомоги.

В задоволенні інших вимог відмовлено за безпідставністю.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відмовлено за безпідставністю.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 просив скасувати судове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального права й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та задовольнити зустрічні (уточнені) позовні вимоги ОСОБА_2

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Встановлено, що сторони з травня 1982 року по червень 2008 року проживали у фактичних шлюбних відносинах та набули за час спільного проживання слідуюче майно : пральну машину; холодильник; плиту; бойлер; оприскувач; меблеву стінку; спальню; м’які меблі; кухонні меблі; килимове покриття; лінолеум; 2 люстри; занавіски; тюль; комп’ютер; 20 курей; електрочайник; пилку "Штіль"; разом зробили перший внесок по кредиту за автомобіль.

Частиною 4 статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім’ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п. 20 Постанови №11 від 21.12.2007 року (v0011700-07) "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", встановлено, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склались уставлені відносини, що притаманні подружжю.

Приймаючи до уваги, що домовленості про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю жінки і чоловіка, які перебувають у шлюбі між собою, між сторонами не досягнуто, суд вважав за необхідне куруючись принципами рівності часток подружжя у спільному майні зобов’язати відповідача ОСОБА_2 компенсувати Ѕ частину вартості спільного сумісного майна в розмірі 15775,50 грн., прийнявши до уваги, що майно яке підлягало розподілу знаходиться в розпорядженні ОСОБА_2

Вартість майна, що підлягає поділу, визначалась за погодженням сторін. Факт придбання майна підтверджується наявними в справі доказами.

Щодо іншої частини позовних вимог, які заявили сторони, суд вважав, що вони не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції являється обґрунтованим з оглядну на те, що сторони не заперечували про розподіл майна, яке було придбане ними під час спільного проживання та підставно не включив до розподілу майно докази відносно якого ґрунтується на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.