розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23 серпня 2011 року по справі за позовом прокурора Новомиколаївського району Запорізької області в інтересах Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області до ОСОБА_2 про зобов’язання звільнення та повернення власнику земельної ділянки та водного об’єкта,

У травні 2011 року прокурор Новомиколаївського району Запорізької області, діючи в інтересах Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов’язання звільнення та повернення власнику земельної ділянки та водного об’єкта.

В позові зазначив, що під час проведення прокурорської перевірки з питання додержання і застосування земельного та водного законодавства на території Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області було встановлено, що громадянином ОСОБА_2 з 5 жовтня 2001 року і до теперішнього часу в порушення вимог ч. І ст.124 ЗК України без відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки в оренду, в порушення вимог ст. 125 ЗК України без державної реєстрації права на користування земельною ділянкою, а також в порушення вимог ст. 126 ЗК України без наявності договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку, на підставі договору оренді земельної ділянки із розташованим на ній водним об'єктом від 5 жовтня 2001 року серії АЕВ №572025. Договір не зареєстрований відповідно до вимог законодавства, проте за ним фактично використовується земельна ділянка загальною площею 22,4 га, яка розташована біля с. Сергіївка Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, з якої 19,4 га –земельна ділянка, яка розташована під водним об'єктом, 3 га. - земельна ділянка прибережної захисної смуги. Відповідачем в порушення вимог ст. 51 Водного Кодексу України, без укладення окремого договору на право водокористування на умовах оренди, на підставі вищевказаного договору від 5 жовтня 2001 року серії АЕВ № 572025 з 5 жовтня 2001 року і до теперішнього часу фактично використовується водний об'єкт.

Позивач просив суд зобов'язати ОСОБА_2 звільнити та повернути Новомиколаївській РДА Запорізької області самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 22,4 га нормативною грошовою оцінкою 260 007,04 грн., яка розташована біля с. Сергіївка Новомиколаївського району Запорізької області, з яких 19,4 га земельна ділянка, яка розташована під ставком, 3 га - земельна ділянка прибережної захисної смуги ставка, а також зобов'язати відповідача звільнити та повернути позивачу об’єкт загальнодержавного значення - ставок загальною площею 19,4 га., який розташований біля с. Сергіївка Новомиколаївського району Запорізької області.

рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23 серпня 2011 року позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_2 в десятиденний строк після вступу рішення в законну силу звільнити та повернути Новомиколаївській районній державній адміністрації Запорізької області самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 12,4 гектара нормативною грошовою оцінкою 260 007,04 грн., яка розташована біля с. Сергіївка Новомиколаївського району Запорізької області, з них - земельну ділянку площею - 19,4 гектара, розташовану під ставком, та земельну ділянку прибережної захисної смуги ставка площею 3 гектара.

Зобов'язано ОСОБА_2 в десятиденний строк після вступу рішення в законну силу звільнити та передати Новомиколаївській районній державній адміністрації Запорізької області самовільно зайнятий водний об'єкт загальнодержавного значення - ставок загальною площею 19,4 гектара, який розташований біля с. Сергіївка Новомиколаївського району Запорізької області.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2600 грн. 07 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження по справі зупинити до вирішення іншої справи –за його позовом до Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, Підгірненської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, відділу Держкомзему в Новомиколаївському районі Запорізької області про визнання договору від 05.10.2001 року укладеним.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно п. 4) частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем з 05 жовтня 2001 року та до теперішнього часу, без відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про передачу саме земельної ділянки в оренду, фактично використовується земельна ділянка загальною площею 22,4 га, що розташована біля с. Сергіївка Підгірнянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, з яких 19,4 га –земельна ділянка, що розташована під водним об’єктом та 3 га –земельна ділянка прибережної захисної смуги.

З матеріалів справи вбачається, що 05 жовтня 2001 року державним нотаріусом Ново миколаївської державної нотаріальної контори був посвідчений договір оренди земельної ділянки із розташованим на ній водним об’єктом, згідно якого Підгірненська сільська рада передає у тимчасове користування строком на 10 років на умовах оренди ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 22.4 га з яких 19,4 водного дзеркала ставка біля с. Сергіївка "Сергієвський-Нижній" та 3 га прибережної зони під пасовищами для розведення риби.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Матеріали справи свідчать про те, що на жодному примірнику цього договору оренди земельної ділянки гербова печатка та підпис голови відповідної ради або уповноваженої ним посадової особи відсутні, тобто факт державної реєстрації договору оренди землі не засвідчений. Також судом встановлено, що відповідач з 05.10.2001 року по теперішній час окремий договір на право водокористування на умовах оренди цього ставка не укладав.

Доводи апеляційної скарги фактично полягають в міркуваннях відповідача стосовно неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, в неправильній оцінці судом доказів тощо і не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді. Ці доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а відображають позицію відповідача і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права

За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої в цій частині не вбачається.

Проте, в частині стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 2600 грн. 07 коп. суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права, що у відповідності до вимог п. 4) частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування або зміни судового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином, в резолютивній частині судового рішення неправильно визначено, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача "на користь держави". В контексті цієї процесуальної норми права закладено припущення, що замість позивача витрати фактично несла держава, тому відповідач повинен компенсувати ці витрати саме їй, а тому визначення "на користь держави" є некоректним та юридично невірним.

Крім того, визначаючи розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, суд в резолютивній частині помилково зазначив, що підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2600 грн. 07 коп. –тобто, в розмірі 1% від вартості земельної ділянки. Проте, суд першої інстанції не врахував, що законодавцем з метою створення гарантії доступності правосуддя обмежено максимальний розмір судового збору - не більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто, не більше 1700 грн. Відтак, в цій частині судове рішення підлягає зміні.