Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.

суддів Василевича В.С., Собіни І.М.,

секретар судового засідання Омельчук А.М.,

з участю прокурора, позивачки, її представника та представника Рівненської міської ради й Управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 2 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради, Управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради і ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки незаконним та встановлення земельного сервітуту,

Рішенням Рівненського міського суду від 2 серпня 2011 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Рівненської міської ради, Управління земельних відносин Виконавчого комітету Рівненської міської ради і ОСОБА_2 про визнання незаконним договору оренди земельної ділянки площею 286 кв.м на АДРЕСА_1, який 18 лютого 2009 року був укладений між Рівненською міською радою і ОСОБА_2, та про встановлення земельного сервітуту на цю земельну ділянку.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі позивачка вважала його незаконним, посилаючись на безпідставне відхилення місцевим судом усіх її доводів, що були викладені нею у позовній заяві та в судовому засіданні. Вказувала, що її клопотання про збільшення позовних вимог не було предметом судового розгляду.

Покликаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила апеляційний суд рішення місцевого суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення її вимог.

У запереченні на апеляційну скаргу Рівненська міська рада рішення місцевого суду вважала законним та обґрунтованим, а подану апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 10 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом установлено, що оспорений позивачкою договір оренди земельної ділянки площею 286 кв.м на АДРЕСА_1 був укладений 18 лютого 2009 року між Рівненською міською радою і ОСОБА_2 на виконання п. 55 рішення Рівненської міської ради № 1385 від 28 квітня 2005 року "Про оформлення права на оренду земельних ділянок, внесення змін до рішень Рівненської міської ради та скасування їх окремих пунктів", яким відповідачці ОСОБА_2 ця земельна ділянка була надана в оренду строком на 25 років для городництва без права спорудження на ній капітальних будівель і споруд, посадки багаторічних насаджень та з правом дострокового вилучення для потреб міста (а. с. 26-27).

Договір оренди земельної ділянки відповідачкою був зареєстрований у Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах"18 лютого 2009 року за № 040958300045 (а. с. 28-29).

Рішенням Рівненського міського суду від 22 жовтня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 10 грудня 2008 року та ухвалою Верховного Суду України від 28 жовтня 2009 року, ОСОБА_1 у визнанні п. 55 рішення Рівненської міської ради № 1385 від 28 квітня 2005 року недійсним відмовлено (а. с. 33-35).

При розгляді даної справи позивачкою також не подано суду доказів, які б підтверджували обґрунтованість пред’явлених нею до відповідачів позовних вимог, у т. ч. і щодо встановлення земельного сервітуту.

Ухвалюючи рішення про відмову позивачці у позові, суд першої інстанції навів відповідні мотиви та обґрунтування, з якими погоджується й апеляційна інстанція, оскільки такі висновки місцевого суду ґрунтуються на вимогах закону та здобутих у справі доказах.

Посилання апелянта на те, що її клопотання про збільшення позовних вимог не було предметом судового розгляду, не заслуговують на увагу в силу положень ч. 1 ст. 11, ч. 2 ст. 31 та ст.ст. 118 і 119 ЦПК України.

У зв’язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з’ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 2 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.