розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Державного казначейства України та Прокуратури міста Харкова на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства України, Управління Державного казначейства у Орджонікідзевському районі м. Харкова ГУДКУ у Харківській області, Прокуратури міста Харкова, Прокуратури Орджонікідзевського району міста Харкова про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до Державного казначейства України, Управління Державного казначейства у Орджонікідзевському районі міста Харкова ГУДКУ у Харківській області, Прокуратури міста Харкова, Прокуратури Орджонікідзевського району міста Харкова про відшкодування майнової та моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 08.09.1997 року прокуратурою м. Харкова порушено кримінальну справу за ознаками ч.2.ст. 172 КК України; 05.11.1997 року його притягнуто як обвинуваченого за ч.2.ст.165, ч.2.ст. 172 КК України; 12.11.1997 року –йому застосовано запобіжний захід-підписка про невиїзд, накладено арешт на майно. На підставі постанови слідчого наказом ДПА у Харківській області його усунено від посади, нарахування та виплата йому грошового утримання зупинено. Постановою слідчого від 29.05.2000 року відсторонення його від посади скасовано. Таким чином з 27.11.1997 року по 31.05.2000 року грошове утримання він не отримував. 01.08.2001 року кримінальну справу за його обвинуваченням за ст.86-1, ч.2.ст. 165, ч. 3 ст. 166, ч. 2 ст. 172, ч. 2 ст. 193 КК України закрито на підставі п.2.ч.6 КПК України (1001-05) .

Вважав, що оскільки відносно нього кримінальну справу закрито, він мав право на відшкодування шкоди відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". У зв’язку з чим просив суд зобов’язати відділення Державного казначейства України в Орджонікідзевському районі м. Харкова відшкодувати йому суму неодержаного ним за час відсторонення від посади заробітку в сумі 55079,58 грн., 100000,00 грн. моральної шкоди та витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2011 року позов задоволено частково; стягнуто з Державного казначейства на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000,00 грн., в іншій частині позову –відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Державне казначейство України та прокуратура міста Харкова подали апеляційні скарги, в яких просили рішення суду - скасувати, в задоволенні позову - відмовити. При цьому посилалися на порушення норм матеріального і процесуального права. Вважали, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, а саме не звернув увагу на те, що строк позовної давності ОСОБА_2 для звернення до суду пропущено, оскільки копію постанови ОСОБА_2 особисто отримано 01.08.2001 року, а звернувся він до суду тільки у вересні 2009 року. Крім цього, прокуратура м. Харкова зазначила, що суд не звернув увагу також на те, що доказів здійснення незаконних дій з боку органів досудового слідства, прокуратури чи суду, матеріали справи не містять, тому і підстав для відшкодування моральної шкоди, немає.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає за необхідне апеляційні скарги Державного казначейства України та прокуратури міста Харкова –задовольнити частково, рішення суду –змінити з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов та стягуючи з Державного казначейства на користь ОСОБА_2 100000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тривалості розгляду кримінальної справи, з характеру та обсягу його моральних страждань.

Проте, судова колегія не погоджується з розміром моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду"від 01 грудня 1994 року розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 (v0004700-95) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз’яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 05.11.1997 року ОСОБА_2 притягнуто як обвинуваченого за ч. 2 ст. 165, ч. 2 ст. 172 КК України і застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 01.08.2001 року постановою старшого помічника прокурора м. Харкова кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 165, ч. 2 ст. 172 КК України –закрито на підставі ч. 2 ст. 213, п.2 ст. 6 КПК України.

Посилання ОСОБА_2 на те, що оскільки на підставі постанови слідчого наказом ДПА у Харківській області № 430-о від 13.11.1997 року його усунуто від посади заступника начальника податкової міліції ДПА Ленінського району м. Харкова, у зв’язку з чим йому в період з 27.11.1997 року по 31.05.2000 року не здійснювалися нарахування та виплати, внаслідок чого він та його родина зазнали моральних страждань, тому розмір моральної шкоди в 100000,00 грн. є обґрунтованим, судовою колегією не приймаються, оскільки як вбачається з матеріалів справи його усунуто від зазначеної посади з 14.11.1997 року тимчасово, з 19.02.1999 року його звільнено з зазначеної посади з інших підстав.

рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.12.1999 року його з 18.02.1999 року поновлено на роботі на посаді заступника начальника відділу податкової міліції державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова і наказом від 21.12.1999 року № 519-о його поновлено на займаній посаді. В ДПА ОСОБА_2 попрацював до 26.01.2009 року. Таким чином не 4 роки, а тільки 15 місяців, протягом яких ОСОБА_2 було усунуто від займаної посади, він та його родина зазнали моральних страждань.

Крім того, суд враховує той факт, що в рішенні від 07.12.1999 року зазначено, що в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу з 10.07.1998 року, які заявляв ОСОБА_2, йому було відмовлено з підстав пропуску строку відповідно до ст.. 233 КЗпП України (322-08) , а не з підстав відсторонення від роботи. Про те, що він працював під час досудового і судового слідства на посаді заступника начальника відділу податкової міліції державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова вказано і в постанові слідчого прокуратури від 29.05.2000 року про скасування відсторонення від посади, (а.с.16).

Слід врахувати і на те, що ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом через 8 років у вересні 2009 року після того, як його звільнили з ДПА у січні 2009 року.

Виходячи з викладеного, судова колегія вважає за необхідне розмір моральної шкоди з урахуванням вищевказаних обставин та вимог закону, зокрема роз’яснень, наданих в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) зменшити з 100000,00 грн. до 10000,00 грн.

В іншій частині рішення суду судова колегія вважає законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.3.ч.1.ст. 307, п.1.ч.1.ст.309, ст. 313, ч.2.ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

Апеляційні скарги Державного казначейства України та Прокуратури міста Харкова –задовольнити частково.

рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2011 року –змінити.

Розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Державного казначейства України на користь ОСОБА_2, зменшити та стягнути з Державного казначейства України на користь ОСОБА_2 10000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду –залишити без змін.

рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.