розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Гранатова зірка", про визнання договору міни земельних ділянок недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, -

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 14 липня 2011 року задоволено вказаний позов. Визнано недійсним договір міни земельних ділянок, укладений 20 листопада 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в інтересах якого на підставі довіреності посвідченої Добровеличківською державною нотаріальною конторою 30.08.2008 року діяв ОСОБА_4. Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 7,46 га, серія ЯИ № 625138, виданий на ім"я ОСОБА_2 та зареєстрований 31.03.2010 року на підставі договору міни земельних ділянок від 20.11.2009 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вказаного рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначається, що судове рішення прийняте з порушенням норм права, а обставини, які суд вважав встановленими, не доведені належними доказами. Відповідач ОСОБА_4 діяв в межах наданих йому повноважень, тому висновки суду щодо відсутності волевиявлення позивача на вчинення оспорюваного правочину є необґрунтованими. Доводи ОСОБА_3 про уповноваження представника лише на укладення договору оренди спростовуються діючим на той момент договором оренди належної йому земельної ділянки. На думку відповідачки судом не було встановлено передбачених законом підстав для визнання договору міни недійсним, а також і застосування наслідків та визнання недійсним виданого на її йм"я державного акту на право власності на земельну ділянку.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з"явилась, подала клопотання про відкладення розгляду справи в зв"язку з перебуванням її представника за межами м.Кіровограда, вказуючи на те, що вона через свій похилий вік, поганий стан здоров"я та відсутність відповідної освіти не має можливості самостійно захищати свої права. З урахуванням вимог ст.ст. 303, 304, 305 ЦПК України, за відсутності поважних причин неявки відповідачки та її представника до суду, а також недоведеністю її неможливості самостійно захищати свої права, колегія суддів відмовила у задоволенні цього клопотання за його необґрунтованістю. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, тому справа розглянута за відсутності відповідачів та їх представників.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував проти скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.п.б п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж, або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб

Згідно ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він отримує взамін.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою є:

1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди;

2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками;

3) дії представника здійснюються в межах наданих йому повноважень.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) роз’яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі ст. 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю. Це відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про судоустрій України" є роз’ясненням судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства.

Судом установлено, що 30 серпня 2008 року ОСОБА_3 видав нотаріально посвідчену довіреність строком дії на три роки, якою уповноважив ОСОБА_4 бути його представником в усіх державних та інших органах з усіма необхідними повноваженнями з питань придбання на його ім"я, відчуження, міни, купівлі-продажу, т.ін.(без обмежень), вчинення будь-яких дій щодо належного йому нерухомого та рухомого майна, визначаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови на свій розсуд, укладати всі дозволені законом угоди цивільно-правового характеру…(а.с.53) Метою видачі вказаної довіреності було вирішення питання щодо укладення на новий термін договору оренди належної позивачеві згідно Державному акту на право приватної власності на землю ( а.с. 18) земельної ділянки. Відповідач ОСОБА_4 в порушення їх усної домовленості неналежним чином використав надане йому доручення, а саме: 20 листопада 2009 року з відповідачкою ОСОБА_2 уклав від імені ОСОБА_3 оспорюваний позивачем договір міни земельних ділянок (цільове призначення –для ведення товарного сільськогосподарського виробництва). Відповідно цього договору ОСОБА_2 міняє земельну ділянку площею 0,01 га, що знаходиться на території Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області за №664, ринкова вартість якої за грошовою оцінкою - 133 грн., на належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 7,46 га, що знаходиться на території Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області за №25, ринкова вартість якої за грошовою оцінкою –98254 грн., обмін проводиться без грошової доплати (а.с.45). Про що нотаріусом було внесено запис до Державного акту на право приватної власності на землю серія ІV-КР № 011827, виданий на ім"я ОСОБА_3(а.с.46). На підставі вказаного договору міни ОСОБА_2 30.03.2010 р. отримала державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 7,46 га, серія ЯИ № 625138, зареєстрований 31.03.2010 року(а.с.47). В подальшому ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Гранатова зірка", який не був предметом дослідження.

Суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_4, хоча і діяв в межах наданих йому повноважень, проте всупереч інтересам позивача (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), та у результаті зловмисної домовленості з набувачем спірної земельної ділянки допустив негативні наслідків (отримання взамін земельної ділянки значно меншого розміру та вартості) для довірителя, який не погодився з такими наслідками. На підтвердження вказаних висновків суду вказують докази, що маються в матеріалах справи: копія висновку від 24.12.2008 р. щодо надання в користування (оренду) орендареві ОСОБА_5 належної ОСОБА_3 земельної ділянки (а.с.52), копія заяви-повідомлення від 22.03.2010 р., подана ОСОБА_4 від імені ОСОБА_3, про небажання продовжувати орендні відносини з ОСОБА_5 та намір укласти договір оренди землі з іншим підприємством (а.с.19), копія заяви ОСОБА_3 від 25.03.2010 р., про відмову від вищевказаного повідомлення, скасування довіреності на ім"я ОСОБА_4, укладення договору оренди з ОСОБА_5 (а.с.20), згідно листа Новоукраїнського райвідділу Кіровоградської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру"державний акт на право приватної власності на землю серія ІV-КР №? 011827, виданий на ім"я ОСОБА_3, не скасований, на земельну ділянку за №25 площею 7,46 га, що знаходиться на території Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, власник якої змінився за договором міни, 8 квітня 2010 року зареєстровано договір оренди між ОСОБА_2 та ТОВ "Гранатова зірка"(а.с.12), відповідно до наданих сторонами заяв, поштових повідомлень ТОВ "Гранатова зірка"та ОСОБА_4 зареєстровані за однією адресою, що підтверджено також підписом останнього (а.с.72, 73), також в своїх поясненнях суду першої інстанції відповідач ОСОБА_4 підтвердив, що за пропозицією ОСОБА_2 виступив представником ОСОБА_3 (журнал судового засідання та технічний запис від 21.06.2011 р.).

Такий висновок грунтується на встановлених судом обставинах і вимогах закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що ОСОБА_4 як представник ОСОБА_3 при вчиненні оспорюваного правочину діяв добросовісно, відповідно домовленості та не усвідомлював настання несприятливих наслідків для довірителя.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, визнавши оспорюваний правочин недійсним та застосувавши заявлені позивачем правові наслідки відповідно до вимог ст. 216 ЦПК України.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про те, що посилання суду першої інстанції на ст.ст. 230, 241 ЦК України є зайвим і не відповідає його висновкам.

Рішення місцевого суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід відхилити. Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При подачі апеляційної скарги до апеляційного суду відповідачкою ОСОБА_2 було невірно визначено розміри судового збору (17 грн.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (37 грн.), тому колегія суддів вважає необхідним стягнути з неї на користь держави вказані судові витрати. При поданні апеляційної скарги сплачується судовий збір в розмірі, передбаченому ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито", що відповідає половині від 1% ціни позову (але не більше 1700 грн.), що в даному випадку складає 850 грн. Відповідно Постанови № 1258 від 21.12.2005 року "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмір" (1258-2005-п) ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року №825 (825-2009-п) ) сума витрат при поданні позовів майнового характеру (апеляційних скарг по справах цієї категорії) складає 120 грн.