Справа № 22ц-1956\11 

Головуючий у суді І-ї інстанції Тищук Н.О.

32 Доповідач Чорнобривець О. С.

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого судді –Кодрула М.А.

суддів - Черненко В.І.

Чорнобривець О.С.,

при секретареві - Животовській С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Державного казначейства України на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда області від 16 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Кіровоградської області, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства і прокуратури.

Зазначав, що 7 серпня 2000 року відносно нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених ст. 86-1, ч.2 ст. 172 КК України/ред.1960р./. Прокуратурою Кіровоградської області обвинувачення неодноразово змінювалося, за останнім обвинувальним висновком йому інкриміновано злочин, передбачений ч.2 ст. 367 КК України. Вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2009року, залишеним без змін ухвалою судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 20 липня 2010 року його було виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину. Верховний Суд України залишив виправдувальний вирок щодо нього без змін.

Незаконне карне переслідування відносно нього продовжувалось більш ніж 10 років, йому було обрано міру запобіжного заходу - підписка про невиїзд, яка двічі змінювалася на тримання під вартою, 100 днів він перебував у слідчому ізоляторі, проведено обшуки, накладався арешт на майно, незаконно був відсторонений від роботи.

Вважаючи, що незаконним обвинуваченням, обранням міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, триманням під вартою, відстороненням від роботи та

проведенням незаконних слідчих дій йому завдана матеріальна і моральна шкода, просив про її відшкодування за рахунок державного бюджету.

Зазначав, що до притягнення до кримінальної відповідальності він займав посаду керуючого Новгородківського відділення ВАТ "Державний Ощадний банк України", його середньомісячний заробіток складав 1200грн.

За цей час він втратив не одержану за місцем постійної роботи середньомісячну заробітну плату в сумі 148.600грн., витратив 73495 грн. на поїздки до органів слідства, прокуратури і суду. У відшкодування завданої матеріальної шкоди просив стягнути 222097грн.

У відшкодування моральної шкоди, яку визначає у суттєвих моральних втрат в результаті незаконного обвинувачення у скоєні злочину, порушеннях життєвих зв’язків, негативного впливу на стосунки з оточуючими людьми, а також хвилювання та тривалі моральні та душевні страждання, наслідком чого також стало погіршення стану його здоров’я. Сума відшкодування визначена в розмірі 500 000 грн.

рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 16 червня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державного казначейства України у відшкодування моральної шкоди 15000грн. В іншій частині в задоволенні вимог відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач Державне казначейство України вказує на недоведеність обставин, що мають значення для справи, зокрема, завдання моральної шкоди у визначеному судом розмірі. Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставлять питання про скасування рішення суду й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове ріше ння, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з ухваленням нового рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права /п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України/.

Апеляційна скарга Державного казначейства України підлягає відхиленню за відсутністю підстав для її задоволення.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст.214 цього Кодексу, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, а також яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Вирішуючи справу, суд правильно встановив, що 07.08.2000року стосовно позивача була порушена кримінальна справа та пред’явлено звинувачення у скоєні злочину. Вироком Долинського районного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2009року, залишеним без змін ухвалою судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 20 липня 2010 року позивач був виправданий за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Таким чином, виходячи з доведеності того, що позивач більш ніж 10 років незаконно перебував під карним переслідуванням, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на підставі ст. 1176 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" він має право на відшкодування шкоди, завданої незаконним обвинуваченням.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Вирішуючи питання в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що відшкодування в розмірі 15000грн. відповідає характеру та обсягу страждань, яких завдано позивачеві та засадам розумності, виваженості і справедливості.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду, як таким, що не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Пунктом 13 вказаного Закону (266/94-ВР) визначено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п.9 постанови № 4 від 31березня 1995року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" (v0004700-95) межі відшкодування моральної шкоди визначаються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час розгляду справи.

На час розгляду справи мінімальна заробітна плата визначена в розмірі 960грн.

На підставі викладеного, обставин справи, колегія суддів вважає, що відшкодування в розмірі 125000 грн. є співмірним відшкодуванням моральної шкоди,

завданої позивачу унаслідок вимушених змін у його житті, їх тривалості, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача та часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, заподіяних позивачеві незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, утриманням під вартою, проведенням обшуків, арештом майна.

В цій частині рішення суду підлягає зміні з ухваленням нового рішення про відшкодування моральної шкоди в розмірі 125000грн.

Правильним є висновок суду про відмову в задоволенні вимог щодо майнового відшкодування з підстав недоведеності.

Позивач просив про відшкодування втраченого заробітку у зв’язку з незаконним

відстороненням від роботи. З позовної заяви убачається, що він був звільнений за п.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов’язків. Проте, в матеріалах справи доказів щодо цих обставин немає, тому прямий причинний зв'язок між незаконними діями та вказаними позивачем наслідками не доведений.

Право на відшкодування сум, витрачених на оплату проїзду за викликами органів розслідування і суду передбачено п.10 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) . Належних і достатніх доказів на підтвердження даних витрат позивачем на надано, тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову в цій частині.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п. 3 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ст. 314, ст. 316, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу Державного казначейства України відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 16 червня 2011року в частині стягнення моральної шкоди змінити й ухвалити нове рішення.

Сягнути з Державного казначейства України на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 125000 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.