розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"про зобов’язання вчинити дії за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2011 року, -

07 червня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" з позовом про зобов’язання виконати пункти 2.4. договорів від 09 жовтня 2009 року № 323301/00/-и6 2 та від 26 травня 2010 року № 323301/00/-и712 поповнивши депозитні рахунки додатковими внесками на умовах визначених договорами. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ним і відповідачем укладено два договори депозиту. Пунктами 2.4., який мають кожен з цих договорів, передбачено можливість поповнення рахунку додатковими внесками. У листопаді 2010 року відповідач протиправно відмовив йому у поповненні рахунків.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2011 року позов задоволено. Зобов’язано відповідача виконати пункти 2.4 договорів від 09 жовтня 2009 року № 323301/00/-и6 та від 26 травня 2010 року № 323301/00/-и712, а саме поповнити рахунки внесками на умовах пунктів 2.2. цих договорів зі ставками 26 та 20,5 відсотків річних.

Непогоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог. Скаргу обґрунтовано тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, являється публічним (ст. 633 ЦК України). Умови такого договору встановлюються однаковими для всіх споживачів. У зв’язку із зміною процентної ставки по всім депозитним договорам, які укладалися банком на час звернення позивача про поповнення депозитних рахунків, працівниками відповідача було роз’яснено, що такі кошти будуть прийняті, але на інших умовах, які діють на час внесення коштів. Після цього позивач сам відмовився від поповнення депозитних рахунків. Пунктом 2.4. депозитних договорів на які посилається позивач не передбачено, що поповнення рахунків має здійснюватися на умовах п. 2.2. цих договорів.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу у яких просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги так, як відповідач виконуючи умови договорів банківського вкладу за період з 15 грудня 2009 року по 15 жовтня 2010 року прийняв від нього 41 внесок коштів і лише з листопада 2010 року порушив свої зобов’язання.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу повністю.

Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав та послався на невиконання відповідачем умов укладених між ними договорів банківського вкладу.

Заслухавши пояснення сторін, доповідь судді –доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах встановлених ст. 303 ЦПК України. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Як вірно встановлено оскаржуваним рішенням від 09 жовтня 2009 року між позивачем і відповідачем було укладено договір банківського вкладу "Депозитний" в національній валюті № 323301/00/-и6 2. За умовами цього договору банк приймає на зберігання від вкладника депозит готівкою в сумі 5 000 грн., днем повернення депозиту є 09 жовтня 2011 року (п. 2.1. договору), процентна ставка за депозитом встановлюється у розмірі 25 % річних + бонус 1% (п. 2.2. договору).

Кошти внесено позивачем в обумовленій сумі.

Крім того 26 травня 2010 року між сторонами також укладено інший договір банківського вкладу "Депозитний" в національній валюті № 323301/00/-и712 за умовами якого банк приймає на зберігання від вкладника депозит готівкою в сумі 500 грн., днем повернення депозиту є 26 травня 2011 року (п. 2.1. договору), процентна ставка за депозитом встановлюється у розмірі 20,5 % річних (п. 2.2. договору).

Кошти внесено позивачем повністю.

Пунктом 2.4 договору від 09 жовтня 2009 року № 323301/00/-и6 2 передбачено можливість поповнення рахунку додатковими внесками. При цьому ні час їх внесення ні суму договором не обумовлено.

Аналогічну за змістом умову містить п. 2.4 договору від 26 травня 2010 року № 323301/00/-и712.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам ст.ст. 525, 526, 610, 629 ЦК України відповідач допустив порушення своїх зобов’язань перед позивачем.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини справи і визначив відповідні до них правовідносини та ухвалив рішення з дотриманням норм процесуального і матеріального права.

Зміст кожного з пунктів 2.4. укладених між сторонами депозитних договорів вказує на наявність прав вкладника збільшити протягом строків дії договорів суму вкладів та обов’язків банку прийняти такі збільшення.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни (тарифу, ставки тощо) після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Частиною 3 ст. 1061 ЦК України встановлено, що встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 2.7. договору від 09 жовтня 2009 року № 323301/00/-и6 2 банк має право звернутися до вкладника з повідомленням про зміну процентної ставки передбаченої п. 2.2. договору у випадках зміни ситуації на фінансовому ринку України, нормативів НБУ по обов’язковому резервуванню, облікової ставки НБУ. Зазначене повідомлення повинно бути направлено рекомендованим листом та розміщено в установі банку.

В судовому засіданні позивач вказував на те, що він неодноразово поповнював депозитні рахунки на умовах визначених договорами і відповідач приймав від нього такі поповнення. Ці обставини визнанні представником відповідача та зокрема підтверджується випискою з депозитного рахунку № 323301/00/-и6 2.

Аналогічного змісту умову містить п. 2.7. договору від 26 травня 2010 року № 323301/00/-и7 12.

Однак листом від 09 березня 2011 року № 20-1/749 відповідач повідомив позивача про те, що з 11 листопада 2010 року банк має право встановлювати інші умови ніж ті, що застосовувалися раніше при укладенні основного договору. Банк приймає додаткові вклади з поповненням на умовах, що діють в Банку на день підписання договору про внесення змін в договір банківського вкладу/депозиту.

Таким чином, відповідач фактично не виконав умов пунктів 2.4. раніше укладених договорів щодо прийняття додаткових внесків на вклади запропонувавши позивачу укласти зміни до договорів, але при цьому не дотримався умов п. 2.7. цих договорів щодо порядку внесення змін так, як не вказав в чому полягають такі зміни та не вказав підстави для їх внесення, які визначені цими пунктами договорів.

Посилання відповідача на протокол засідання правління ПАТ "Промінвестбанк" від 08 листопада 2010 року (а.с. 18) є необґрунтованим оскільки таке рішення не являється безумовною підставою для зміни умов укладених між сторонами по справі договорів (ст.ст. 651, 652 ЦК України).

Виконання банком раніше укладених депозитних договорів на умовах, які відрізняються від тих, що пропонуються новим вкладникам не може вважатися порушенням умов публічного договору.

У зв’язку з цим колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін (ч. 1 ст. 308 ЦПК України).

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів –

Відхилити апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"і залишити без змін рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04 липня 2011 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.