Справа № 22-4687/2011 р. 

Головуючий у 1-й інстанції: Ярош С. О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Кочеткової І.В.,

ОСОБА_2,

при секретарі Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання дій банку щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором неправомірними та визнання недійсними пунктів 2.3.3 кредитного договору,

У червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Зазначав, що 18.12.2006 року між сторонами був укладений кредитний договір №ZHG0GR00000949, за умовами якого Банк надав йому кредит у розмірі 40 800 грн. зі сплатою 16,08% річних. Відповідно до п.2.3 Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон’єктури ринку грошових ресурсів в Україні.

31.12.2008 року Банк повідомив позичальника листом про збільшення в односторонньому порядку відсоткової ставки до 26, 93% з 01.02.2009 року.

Посилаючись на те, що дії Банку по підвищенню процентної ставки за користування кредитом без згоди позичальника не відповідають діючому законодавству, просив про задоволення позову.

рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2010 року позов залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно до вимог ст. 203ч.1ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 651, ч.1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, і вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною 4 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що 18 грудня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційного банку "ПриватБанк" та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № ZHG0GR00000949, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 40 800 грн. строком до 19 грудня 2016 року під 16,08% річних (а.с.9-12).

Листом від 31 грудня 2008 року ПАТ КБ "ПриватБанк" повідомило ОСОБА_3 про те, що з 01 лютого 2009 року відсоткова ставка за кредитним договором складатиме 26,93 % річних, з цього ж часу відповідач став нараховувати проценти за користування кредитними коштами за підвищеною ставкою (а.с.25).

В порушення вимог статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 654 ЦК України ЗАТ КБ "ПриватБанк"не уклав з позичальником додаткової угоди до кредитного договору про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором.

09 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" (661-17) .

Зазначеним Законом ЦК України (435-15) доповнено ст. 1056-1 "Проценти за кредитним договором", відповідно до частин другої та третьої якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною

З матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично збільшив розмір процентів за кредитним договором в односторонньому порядку без згоди з позивачем і без переукладання договору у порушення вимог закону з 01 лютого 2009 року, хоча на цей час вже була чинною ст. 1056-1 ЦК України про заборону таких дій.

Таким чином дії ПАТ КБ "ПриватБанк" відносно підвищення відсоткової ставки за кредитним договором є незаконними, і Банку необхідно здійснити коригуючи операції щодо зниження відсотків, починаючи з 01 лютого 2009 року за користування кредитом до розміру 16,08% на рік, проте суд першої інстанції, не взявши до уваги зазначені вимоги закону і не надавши належної оцінки доказам по справі, не застосувавши матеріальний закон, який підлягав застосуванню, постановив незаконне і необґрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню з постановленням нового рішення.

Посилання відповідача на те, що умовами договору, який укладався до внесення відповідних змін до ст. 1056-1 ЦК України, було передбачено право банку в односторонньому порядку підвищувати процентну ставку за користування кредитом і що позичальник після 1 лютого 2009 року сплачував підвищену процентну ставку, а отже погодився на зміну умов договору, є неспроможними і спростовуються зазначеними вимогами закону.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним п.2.3 кредитного договору, яким передбачено право Банку в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку, не підлягають задоволенню, оскільки згідно із вимогами ст. 215 ч.2 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом(нікчемний правочин).У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, підстав для визнання цієї умови такою судом немає, і в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно до вимог ст. 309 ЦК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що по спору слід ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2010 року у цій справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати незаконним підвищення з 1 лютого 2009 року ПАТ КБ "ПриватБанк"процентної ставки за користування кредитом за кредитною угодою №ZHG0GR00000949 від 18.12.2006 року, укладеною з ОСОБА_3, до 26,93% .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.