розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 27 травня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права на спадщину у вигляді земельної частки / паю/.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 27 травня 2011 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору дарування та встановлення права власності на 1/2 частину спадкового майна задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в с. Малий Житин Рівненського району Рівненської області від 14 лютого 1990 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, посвідчений секретарем виконкому Великожитинської сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області.

Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємицею за законом першої черги право власності на спадкове майно на садибний житловий будинок АДРЕСА_1, який по погосподарських книгах Великожитинської сільської ради рахується за ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, і право власності на який в КП РОБТІ не зареєстроване.

Справа № 22-1301/2011 Головуючий в 1 інстанції: Остапчук Л.В..

Доповідач: Демянчук С.В.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, идане Рівненською районною державною нотаріальною конторою 22 серпня 2009 року на ім"я ОСОБА_5.

Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємицею за законом першої черги право на спадщину 1/2 частини земельної частки (паю), яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Зірка"Рівненського району Рівненської

області, розміром 2,97 умовних кадастрових гектарів, який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 року матері позивачки ОСОБА_6 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії РВ № 0054325 від 13 грудня 1996 року.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_2 судовий збір (державне мито) в сумі 522 грн..

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу. Вважають, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, тобто таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням судом першої інстанції обставин справи та через невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначають, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.ст. 10, 11, 209, 212 ЦПК України.

Вказують на недоведеність вимог, оскільки не встановлено порушення прав покійної ОСОБА_6 на частку у спільному майна подружжя.

Посилаються, що при ухваленні рішення суд ігнорує підставу позову, викладену в декількох позовних заявах за підписом ОСОБА_3, а саме, ст.ст. 22, 23 КпШС України (1963 року), тобто порушення прав ОСОБА_6 на володіння, користування та розпорядження своєю часткою в спільній сумісній власності подружжя, а тому на підставі ст. 48 ЦК України (1963), як випливає із змісту заявлених позовних вимог, така угода за відсутності згоди другого подружжя мала б бути визнана недійсною.

Вважають, що висновки суду є упередженими, оскільки вони викладенні поза межами позовних вимог, які судом самостійно змінені.

Окрім того, посилаються на однобічне викладення судом пояснень, які надавались суду ОСОБА_2, представником ОСОБА_1, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Окрім того, зазначають про суперечливість висновків суду щодо обставин прийняття спадщини покійним ОСОБА_5

Вказують на те, що судом не враховано про відсутність доказів, які б підтверджували обставини про прийняття нею спадщини після смерті чоловіка.

Просили скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 27 травня 2011 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

В судовому засіданні ОСОБА_2, його представник адвокат ОСОБА_11, підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.

ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася. Про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Оскільки відсутні докази поважності неявки відповідачки, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в її відсутність.

ОСОБА_3, її представник адвокат ОСОБА_12 апеляційну скаргу не визнали. Вважають рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1

Відповідно до договору дарування житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться в с. Малий Житин Рівненського району Рівненської області від 14 лютого 1990 року, посвідчений секретарем виконкому Великожитинської сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_4 подарував сину ОСОБА_5 зазначене будинковолодіння.

Відповідно до витягу з протоколу № 2 від 04.03.1988 року правління колгоспу "Зірка" Рівненського району відповідно до заяви ОСОБА_4 передав земельну ділянку розміром 0.06 га, на якій розміщено житловий будинок з надвірними будівлями сину ОСОБА_5

За даний будинок ОСОБА_5 сплачував страхові платежі/ а.с.58./

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Його дружина, ОСОБА_6, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Син ОСОБА_4 та ОСОБА_6 –ОСОБА_5, / брат позивачки / помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду про обгрунтованість та доведеність вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та встановлення права власності на спадкове майно житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 оскільки дані позовні вимоги не підтверджується об'єктивними обставинами справи та належними і допустимими доказами.

Матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того, що ОСОБА_6 мала претензії до покійного чоловіка чи сина щодо договору дарування спірного будинковолодіння. Окрім того, відсутні й докази з яких поважних причин пропущено покійною ОСОБА_6 строк звернення до суду з позовом про визнання спірного договору дарування недійсним.

Навпаки, встановлено, що покійний ОСОБА_5 належним чином прийняв майно у власність, тому в силу ст. 243 ЦК України / 1963 / договір дарування вважається укладеним та є чинним.

Частиною 1 ст. 48 ЦК УРСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.

На думку колегії суддів позивачка не надала належних та достатніх доказів в підтвердження того, що сторони договору, чи покійна ОСОБА_6 на протязі одинадцяти років висловлювала свої заперечення проти оспорюваного правочину. Відсутні і докази про те, що покійна не знала чи не могла знати про укладення спірного договору дарування. Таким чином, не доведено, що покійний ОСОБА_4 діяв при укладенні спірного договору дарування недобросовісно.

Не спростовано обставини того, що ОСОБА_5 належним чином прийняв в дар спірне будинковолодіння.

При цьому судом безпідставно не взято до уваги ті обставини, що земельна ділянка на якій розташований спірний житловий будинок з спорудами з березня 1988 року передана в користування покійному ОСОБА_5 Останній сплачував страхові платежі за користування спірним будинковолодінням, як власник.

Відповідно до положень ст. 548 ЦК України / 1963 /, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин щодо прийняття спадщини, передбачалось, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. / ст. 549 ЦК України / 1963 /

Позивачкою не надано будь - яких доказів в обгрунтування того, що покійна її мати ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті чоловіка, оскільки відсутні докази належності їй спадкового майна.

Не спростовано позивачкою і обставини того, що покійний брат ОСОБА_5 відповідно до довідки Великожитинської сільської ради після смерті матері та останні роки проживав без прописки в спірному будинку. /а.с. 32/, тобто саме він в силу ст. 549 / ЦК 1963 року/ прийняв спадщину в разі, якби вона відкрилася.

Окрім того, є неспростованими доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що йому від покійної баби ОСОБА_13 було відомо про обізнаність останньої про факт укладення спірного договору дарування. Саме по собі невизнання даних обставин позивачкою не є їх спростуванням в силу ст. 10 ЦПК України щодо змагальності сторін.

Матеріали справи свідчать, що мати позивачки ОСОБА_6, до дня смерті проживала з позивачкою за адресою АДРЕСА_2, тобто за іншою адресою, чим та, де розташований спірний будинок. Однак жодним доказом не підтверджується, що покійна ОСОБА_14 проживала в спірному будинку та прийняла належним чином спадщину після покійного чоловіка, який помер в 1991 році, та якою б могла розпоряджатися після її прийняття.

Та обставина, що в погосподарських книгах спірний будинок рахувався за покійним ОСОБА_4, на переконання колегії суддів не спростовує обставини укладення останнім договору дарування зазначеного будинковолодіння сину, оскільки договір було укладено відповідно до положень чинного цивільного законодавства, тобто укладеним та зареєстрованим в сільській раді, тому прирівнюється до нотаріально посвідченого та відповідно до положень ст. 243 ЦК України / 1963 /.

Правомірність дій секретаря сільської ради при посвідченні спірного договору дарування не оспорюється.

Таким чином, при вирішення спору, колегія суддів враховує те, що при житті сторони угоди договір дарування не оспорювали, чого не заперечувала і позивачка. Сплив значного проміжку часу унеможливлює встановити позицію покійних батьків та брата позивачки щодо обставин укладення спірного договору дарування. Окрім того, за життя брата, тобто протягом шести років і після смерті матері, позивачка жодних претензій до брата ОСОБА_5 щодо спірного будинковолодіння не пред"являла. Не навела позивачка і достатніх доказів того, чому ж з позовом про оспорення договору дарування вона звернулася лише через вісімнадцять років. Самі по собі посилання позивачки про порушення прав покійної матері, не є переконливим доказом порушення її прав, яке мало місце в 1990 році.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія судді вважає що вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування та встановлення права власності на спадкове майно житловий будинок з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 є недоведеними, а тому до задоволення не підлягають.

При цьому, колегія суддів вважає що не грунтується на положеннях чинного цивільного законодавства і висновки суду про визнання за спадкоємцем права власності на будинковолодіння, яке не зареєстроване належним чином як власність та при сукупності обставин, які свідчать про відсутність відмови нотаріуса в оформленні спадщини.

Разом з цим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції відповідно до якого визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємицею за законом першої черги право на спадщину 1/2 частини земельної частки (паю), яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Зірка"Рівненського району Рівненської області, розміром 2,97 умовних кадастрових гектарів, який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 року матері позивачки ОСОБА_6 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії РВ № 0054325 від 13 грудня 1996 року.

Щодо даного висновку, суд першої інстанції навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що

в грудні 2006 року ОСОБА_5 звернувся до Рівненської державної нотаріальної контори та прийняв спадщину після смерті матері на земельну ділянку/ пай/. В поданих до нотаріальної контори не зазначив про наявність інших спадкоємців, чим було порушено права позивачки.

Таким чином, вимоги позивачки в зазначеній частині позову є доведеними, оскільки встановлено, що ОСОБА_3 прийняла спадщину в вигляді паю.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов"язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів заслуговуючих на увагу і спростовуючих зазначені висновки суду сторони суду не надали.

Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду щодо визнання за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємицею за законом першої черги право на спадщину 1/2 частини земельної частки (паю), - не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір в цій його частині, правильно встановив дійсні обставини справи, з’ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення в зазначеній частині.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст 48, 243, 548, 549 ЦК України / 1963 / (1540-06) , ст.ст. 307, 308, 309, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 27 травня 2011 року в частині визнання недійсним договору дарування житлового будинку та визнання за ОСОБА_3 права власності на цей житловий будинок з надвірними будівлями, як спадкове майно - скасувати .

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями.

В решті рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.