Справа № 22-ц-1094/11
Головуючий у 1-й інстанції Тесля О.П.
Категорія -
Доповідач - Шевчук Г.М.
Апеляційний суд Тернопільської області
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2011 р.
( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs20207064) ) ( Додатково див. рішення Чортківського районного суду Тернопільської області (rs17239645) )
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Шевчук Г.М.
суддів - Кузьми Р. М., Сташківа Б.І.
при секретарі - Семяоніді В.А.
з участю сторін - сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ДП "Чортківське лісове господарство" на рішення Чортківського районного суду від 14 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Чортківське лісове господарство" про стягнення заробітної плати за час простою,-
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до державного підприємства "Чортківське лісове господарство"про стягнення заробітної плати за час простою.
В обгрунтування вимог посилався на те, що 10 червня 2004 року був прийнятий на роботу в ДП "Чортківське лісове господарство"в якості водія. Починаючи з січня 2009 року, закріплена за ним автомашина поламалася та йому повідомили, що немає грошей на ремонт автомашини. Однак він кожен день виходив на роботу, але не виконував покладені на нього обов’язки, оскільки йому не надали запчастин для ремонту автомобіля. 18 жовтня 2010 року у відділі кадрів ДП "Чортківське лісове господарство"йому запропонували розрахуватися .
При звільненні по згоді сторін, він вимагав оплати за час простою 2/3 тарифної ставки, однак адміністрація ДП "Чортківське лісове господарство"йому в цьому відмовила, тому просить стягнути в його користь з ДП "Чортківське лісове господарство"заробітну плату за час простою з 01 січня 2009 року по 18 жовтня 2010 року в розмірі 17656 грн. та судові витрати по справі в розмірі 300 грн.
рішенням Чортківського районного суду від 14 червня 2011 року позов задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства "Чортківське лісове господарство"в користь ОСОБА_1 заробітну плату за час простою з 01 січня 2009 року по 18 жовтня 2010 року в розмірі 17 686 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят шість ) грн. з відрахуванням обов’язкових платежів.
Стягнуто з Державного підприємства "Чортківське лісове господарство"в користь ОСОБА_1 300 (триста) грн. відшкодування судових витрат по справі.
Стягнуто з Державного підприємства "Чортківське лісове господарство"в користь держави 176 (сто сімдесят шість) грн.70 коп. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В апеляційній скарзі ДП "Чортківське лісове господарство" просить скасувати рішення суду від 14 червня 2011 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матерального та процесуального права.
В обгрунтування вимог апелянт зазначає, що судом не здобуто жодного доказу щодо простою ДП "Чортківського лісового господарства" в період з 01.01.2009р. по 18.10.2010 р., а тому висновки суду про задоволення позовних вимог є безпідставними.
У судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Позивач апеляційну скаргу заперечив, рішення суду вважає законним .
Судом установлено, що ОСОБА_1 з 10.06.2004 року по 14.02.2011 року працював по безстроковому трудовому договору водієм ДП "Чортківське лісове господарство"і був звільнений з роботи за згодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України.
З січня 2009 року по вересень 2010 року позивачу не проводилось нарахування заробітної плати, що підтверджується довідкою від 29.12.2010 року № 1422 ДП "Чортківське лісове господарство".
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідачем порушені права позивача у сфері трудових відносин, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за час простою.
Колегія вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає встановленим обставинам і вимогам закону.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.
Поняття "простій"законодавчо дано у ст. 34 КЗпП України і визначено як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Статтею 113 КЗпП України встановлено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Час простою з вини працівника не оплачується.
Отже, вирішуючи спір про оплату простою, суд повинен був з’ясовувати факт простою й наявність чи відсутність вини працівника в цьому.
На порушення вимог ст. ст. 212-214, ЦПК України (1618-15) рішення суду не містить будь-яких доказів щодо факту простою на підприємстві .
Крім того, як простій можуть бути кваліфіковані лише ті випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює з причин відсутності матеріально-технічного забезпечення виробництва, незабезпечення технологічною документацією, несправності устаткування, простою з інших причин, не пов’язаних з виною працівника. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не має права вимагати оплати відповідного часу простою з підстав, передбачених ст. 113 КЗпП України.
З табелів обліку робочого часу, вбачається, що позивач тривалий час на роботу не виходив, а саме з січня 2009 року по вересень 2010 року .
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що в період з 01.01.2009р. по 18.10.2010 р. простоїв на підприємстві не було, позивач самовільно не виходив на роботу про що свідчать табелі обліку робочого часу.
Проте дані доводи суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги.
Посилання позивача на те, що він не працював через поломку закріпленої за ним автомашини ЗІЛ-130, оскільки керівництво ДП "Чортківське лісове господарство"не вжило заходів щодо забезпечення його запчастинами для ремонту автомобіля, внаслідок чого мав місце простій, судова колегія не бере до уваги, так як вони не гунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.
Ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивач не представив жодних доказів на підтвердження своїх доводів щодо простою в період з 01.01.2009р. по 18.10.2010 р.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального й процесуального права, що є підставою згідно ст. 309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову .
Згідно ст. 88 ЦПК України з позивача слід стягнути в користь держави судові витрати по справі.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, ст. 309, 313; 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ДП "Чортківське лісове господарство" задовольнити.
рішення Чортківського районного суду від 14 червня 2011 року скасувати. Постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до державного підприємства "Чортківське лісове господарство" про стягнення заробітної плати за час простою відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 176 (сто сімдесят шість) грн.70 коп. судового збору та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області
Г.М. Шевчук