розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Європейський банк Раціонального фінансування" до відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго", ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРСІ Компані", товариства з обмеженою відповідальністю "Доброкінвест", товариства з обмеженою відповідальністю зовнішньо торгівельна фірма "Арніка", товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-Сервіс", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю "Квінта", товариства з обмеженою відповідальністю "Колберт", ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", третя особа - комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" про виділ в натурі частки нерухомого майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, про виділ ідеальної частки та визнання права власності,

за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" на рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 березня 2011 року, -

У грудні 2010 року позивач звернувся з зазначеним позовом до суду посилаючись на те, що поряд з другими відповідачами він є співвласником частини адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1, а саме приміщеннями загальною площею 1 776,6 кв. м. Зазначав, що ВАТ "Європейський банк Раціонального фінансування" має бажання здійснювати своє законне та зареєстроване право власності на нерухоме майно незалежно від волі інших осіб. Оскільки, на його думку, вказана будівля знаходиться у спільній сумісній власності, тому є підстави для виділа в натурі вказаної частки майна. Просив виділити банку в натурі частину нерухомого майна – адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що є об’єктом права спільної власності відповідно до зареєстрованого права власності на 1 776,6 кв. м, виділити ідеальну частку та визнати право власності позивача на 1 776 кв. м., що складається з: підвального поверху – літ. А, площею 77,6 кв. м; першого поверху – літ. А-9, площею 113,5 кв. м.; гаража – 50,3 кв. м; А11-2 – 427,0 кв. м, всього на першому поверсі – 590,80 кв. м.; другого поверху – літ. А-9, А11-2, А-111-4, площею 890 кв. м; третього поверху літ. А-111-4, площею 146 кв. м; четвертого поверху А-111-4, площею 71,3 кв. м.

В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив виділити частину нерухомого майна - адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що є об’єктом права спільної власності відповідно до зареєстрованого права власності на 1 776,6 кв. м.

Виділити ідеальну частку та визнати за позивачем право власності на приміщення №4 в підвалі, а саме: №№ 1-7 площею 77,6 кв. м; приміщення №16 на першому поверсі, а саме №№ 1-38, VIII-VІ площею 427,0 кв. м; приміщення №17 на першому поверсі площею 50,3 кв. м; приміщення №18 на першому поверсі, а саме №№ 1-6 площею 113,5 кв. м; приміщення №20 на другому поверсі, а саме №№ 1-35, ІХ площею 700,2 кв. м., приміщення №21 на другому поверсі, а саме №№ 1-12, І площею 190,3 кв. м; приміщення №25 на третьому поверсі, а саме: №№ 1-8, І, ІІ площею 146,4 кв. м; приміщення на четвертому поверсі, а саме: №№ 1, 2, 3, І площею 71,3 кв. м, загальною площею 1 776 кв. м, розташовані в адміністративній будівлі літ. А-9 з прибудовою адміністративно-допоміжних приміщень літ. А-2 та літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1.

рішенням Київського районного суду м. Донецька від 22 березня 2011 року, з урахуванням ухвали від 11 квітня 2011 року про виправлення описки, зазначений позов задоволено частково.

Суд виділив ВАТ "Європейський банк Раціонального фінансування" в натурі частину нерухомого майна – адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що є об’єктом права спільної власності відповідно до зареєстрованого права власності на 1 776,6 кв. м.

Виділив ВАТ "Європейський банк Раціонального фінансування" ідеальну частку та визнав за ним право власності на приміщення №4 в підвалі, а саме: №№ 1-7 площею 77,6 кв. м; приміщення №16 на першому поверсі, а саме №№1-38, VIII-VІ площею 427,0 кв. м; приміщення №17 на першому поверсі площею 50,3 кв. м; приміщення №18 на першому поверсі, а саме №№ 1-6 площею 113,5 кв. м; приміщення №20 на другому поверсі, а саме №№ 1-35, ІХ площею 700,2 кв. м., приміщення №21 на другому поверсі, а саме №№ 1-12, І площею 190,3 кв. м; приміщення №25 на третьому поверсі, а саме: №№ 1-8, І, ІІ площею 146,4 кв. м; приміщення на четвертому поверсі, а саме: №№1, 2, 3, І площею 71,3 кв. м, загальною площею 1 776 кв. м, розташовані в адміністративній будівлі літ. А-9 з прибудовою адміністративно-допоміжних приміщень літ. А-2 та літ А-4 за адресою: АДРЕСА_1.

На вказане рішення відповідач ВАТ "Донбасенерго" подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ВАТ "Європейський банк Раціонального фінансування".

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що позивачем не наведено відповідних доказів, на підстав яких він вважає, що спірне майно знаходиться у спільній сумісній власності. Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Київської районної ради від 14.09.2000 року №546 "Про затвердження ідеальних частин співвласників у будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 визначені ідеальні долі кожного з співвласників нерухомого майна. На зважаючи на ці обставини, суд вважав встановленим факт, що частки у праві власності не визначені, тому право власності на спірне майно є спільної сумісною власністю.

Вказує, що позивачем не надано висновку відносно технічної можливості виділу у натурі частки майна.

Згідно даним технічного паспорта на адміністративну будівлю літ. А-9, прибудова загальною площею 697 кв. м була прибудована самостійно позивачем у 2002 році і є власністю позивача, а не спільною власністю, тому висновок суду про виділення в натурі частини приміщення площею 1 776,6 кв. м, що є об’єктом спільної власності, не відповідають фактичним обставинам справи.

Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів оспорювання відповідачами права власності позивача на вказане у позовній заяві майно, але суд не врахував при цьому положення ст. 392 ЦК України.

На думку відповідача, всупереч приписам ст. ст. 364, 370 ЦК України, у оскаржуваному рішенні суд ухвалив спочатку про виділення майна в натурі, а потім виділив ідеальну долю, але розмір ідеальної долі, яка виділена позивачу, в рішенні суду не визначена.

Окрім того, судом не застосовано положення ч. 4 ст. 355 ЦК України, якою закріплена правова презумпція спільної часткової власності, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Представник відповідача ОСОБА_7 підтримала доводи апеляційної скарги.

Представники позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а директор ТОВ "Квінта" також представник просили її відхилити.

Інші сторони, повідомлені про час та місце розгляду справи, не з’явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що місцевий суд порушив норми матеріального права не застосувавши закон, який підлягає застосуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.05.2009 року, виданого Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, ВАТ "Європейський банк Раціонального фінансування" на праві власності належить приміщення, загальною площею 1 777,3 кв. м, яке складається з приміщень під банк у підвалі, на 1-му та 2-му поверхах будівлі літ. А-9 з прибудовою адміністративно-допоміжних приміщень банку літ. А11-2 та літ. А111-4, яке розташоване у адміністративній будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно технічному паспорту, виданого КП "БТІ м. Донецька", станом на 17.11.2010 року адміністративна будівля літ. А-9 складається з: приміщення №4 в підвалі, а саме: №№ 1-7 площею 77,6 кв. м; приміщення №16 на першому поверсі, а саме №№1-38, VIII-VІ площею 427,0 кв. м; приміщення №17 на першому поверсі площею 50,3 кв. м; приміщення №18 на першому поверсі, а саме №№1-6 площею 113,5 кв. м; приміщення №20 на другому поверсі, а саме №№1-35, ІХ площею 700,2 кв. м., приміщення №21 на другому поверсі, а саме №№1-12, І площею 190,3 кв. м; приміщення №25 на третьому поверсі, а сама: №№1-8, І, ІІ площею 146,4 кв. м; приміщення на четвертому поверсі, а саме:№№1, 2, 3, І площею 71,3 кв. м, загальною площею 1 776 кв. м.

Окрім того, співвласниками адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1, є наступні юридичні і фізичні особи: ВАТ "Донбасенерго" на підставі свідоцтва про право власності б/н від 19.09.2000 року, виданого Управлінням комунального господарства Донецької міської ради, на загальну площу 1 087,7 кв. м; ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2006 року – 539,9 кв. м та на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.2007 року – 90,0 кв. м; ПАТ "АК ПІБ" на підставі свідоцтва про право власності від 23.05.2006 року – 156, 1 кв. м (після продажу ОСОБА_1 частині приміщення площею 90,0 кв. м з загальної 246,1 кв. м); ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2003 року – 149,6 кв. м; ТОВ "Донбас-Сервіс" на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2002 року - 272,6 кв. м; ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28.08.2003 року – 43,3 кв. м; ОСОБА_5 – усього 517,2 кв. м., зокрема: на підставі договору міни від 26.06.2008 року – 19,2 кв. м., а також на підставі договорів дарування від 28.08.2007 року – 82,1 кв. м та від 11.09.2007 року – 22,0 кв. м, від 01.06.2007 року – 65,3 кв. м; ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 05.12.2003 року – 20,9 кв. м; ТОВ "Колберт" на підставі свідоцтва про право власності від 10.07.2002 року №538/1 - 257,9 кв. м; ОСОБА_6 – 703,4 кв. м на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2006 року; ТОВ "Квінта" на підставі свідоцтва про право власності від 18.04.2008 року – 384,5 кв. м; ТОВ зовнішньо торгівельна фірма "Арніка" - 55,1 кв. м; ТОВ "Доброкінвест" - 410,0 кв. м; ТОВ "ЕРСІ Компані" належить: 212,7 кв. м, 134,0 кв. м;, ОСОБА_10 – 67,0 кв. м (право власності не зареєстровано), 7 907 кв. м. – не зареєстровано. (а. с. 24, 26, 29-45, 134-139)

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. ст. 355, 368, 369 ЦК України, виходив з того, що кожна із сторін володіє часткою нерухомості на підставі правовстановлюючих документів, але частка у праві власності не визначена і право власності сторін є спільною сумісною власністю, тому можливість самостійно і незалежно від волі інших осіб розпоряджатися майном у позивача - ВАТ "Європейський банк Раціонального фінансування" відсутня.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 370 та ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки майна, що є у спільній частковій власності, та можливо виділити позивачу частину нерухомого майна – адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що є об’єктом спільної власності відповідно до зареєстрованого прав власності на 1 776,6 кв. м.

Проте погодитися з даними висновками суду неможливо, виходячи з наступного.

Як встановлено ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

З правовстановлюючих документів сторін вбачається, що кожна з них володіє певною часткою будівлі, яка виражена у квадратних метрах. У вказаних документах не йдеться про те, що нежитлові приміщення у адміністративній будівлі належать сторонам на праві спільної сумісної власності. (а. с. 12-14, 26 – 45)

Згідно рішення виконкому Київського районної ради м. Донецька від 14.09.2000 року № 546 були затверджені ідеальні частки співвласників будівлі за адресою: АДРЕСА_1, а саме: ВАТ "Донбасенерго" - 780/1000, ТОВ "Ерсі Компані" - 35/1000; фірма "Актіс ЛТД" - 31/1000; ТОВ "Арніка" - 4/1000, ТОВ "Доброкінвест" - 28/1000, держава в особі Верховної ради України (в господарчому віданні Торгового-виробничого комплексу "Перша лінія). Також в рішенні ставилося питання перед відділом комунального господарства Донецького міськвиконкому видати свідоцтва про право власності. (а. с. 140 - 141)

Після чого, право власності на відповідні частки набували інші юридичні та фізичні особи. Зокрема ТОВ "Донбасенерго" продало позивачу частину приміщень. Таким чином, слід вважати, що спірне майно знаходиться у спільній частковій власності сторін.

Позивач ставив питання в уточненій позовній заяві про виділення йому частки нерухомого майна в натурі відповідно до зареєстрованого права власності на 1 776,6 кв. м, виділити ідеальну частку в цьому майні та визнати право власності на певні нежитлові приміщення. При цьому він зазначав та просив виділити реальну частку, яка виражена у квадратних метрах, а ідеальну частку, як потребує закон.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Згідно частинам 1 та 2 статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Вказані норми ЦК України (435-15) є різними за своєю природою і кожна з них є окремою підставою для пред’явлення позову, оскільки перша з них передбачає право власника, який виділяється, на частку зі спільного майна, а друга – право на поділ майна в натурі з припиненням права спільної часткової власності.

Саме припинення спільної часткової власності на вказані приміщення інших співвласників вимагає позивач.

Тобто у даному випадку йдеться про поділ нерухомого майна, а саме набуття можливості самостійно володіти та розпоряджатися часткою спільної адміністративної будівлі.

Технічні питання поділу та виділу нерухомого майна регулюються Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 р. N 55 (z0774-07) .

Пункт 1.2. даної Інструкцій (z0774-07) передбачає, що поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна (додаток 2).

Згідно п. 2.1. та 2.2. Інструкції (z0774-07) , об'єкти нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за N 582/5773 (z0582-01) (із змінами), а також єдині майнові комплекси, що належать на праві власності і розташовані на одній земельній ділянці, можуть бути поділені на самостійні об'єкти нерухомого майна. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Розрахунок часток здійснюється відповідно до п. 3.2. – 3.4. цієї Інструкції (z0582-01) , а саме право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо). При цьому вказані в правовстановлювальних документах розміри часток співвласників на об'єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.

За відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку.

При розрахунку частки кожного співвласника в будинку необхідно визначити всю внутрішню площу будинку, а також площу, яка належить кожному співвласнику окремо відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за N 582/5773 (z0582-01) (із змінами). Приклад розрахунку часток житлового (садибного чи дачного) будинку садибного типу наведено в додатку 3 до цієї Інструкції.

Визначення вартості малоповерхових будинків, будівель і споруд проводиться згідно із Збірником укрупнених показників вартості відтворення функціональних об'єктів-аналогів для оцінки малоповерхових будинків, будівель та споруд (додаток до наказу Фонду державного майна України та Держжитлокомунгоспу України від 23.12.2004 N 2929/227 (z0054-05) "Про затвердження Порядку визначення вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень - будинків, будівель та споруд малоповерхового житлового будівництва", зареєстрованого у Мін'юсті України 18.01.2005 за N 54/10334) з відповідною індексацією.

Таким чином, існує певний порядок виділу та поділу нерухомого майна, якого слід притримуватися і при розгляді судом справ такої категорії.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ВАТ "Європейський банк Раціонального фінансування" з зазначених вище підстав не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 212 – 214 ЦПК України (1618-15) характер спірних правовідносин не з’ясував, позовних вимог не уточнив не визначився з природою спірних правовідносин та ухвалив необґрунтоване і незаконне рішення, яким не вирішений спір між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" задовольнити.

рішення Київського районного суду м. Донецька від 22 березня 2011 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Європейський банк Раціонального фінансування" до відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго", ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРСІ Компані", товариства з обмеженою відповідальністю "Доброкінвест", товариства з обмеженою відповідальністю зовнішньо торгівельна фірма "Арніка", товариства з обмеженою відповідальністю "Донбас-Сервіс", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю "Квінта", товариства з обмеженою відповідальністю "Колберт", ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", про виділ в натурі частки нерухомого майна, що є об’єктом спільної сумісної власності, про виділ ідеальної частки та визнання права власності.