22ц-6553/11

Головуючий у 1 й інстанції - Мазниця А.А.

Категорія 26 Доповідач - Чубуков О.П.

колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

Головуючого судді: Чубукова О.П.

Суддів: Каратаєвої Л.О., Михайловської С.Ю.

при секретарі судового засідання: Куць О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2010 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"до товариства з обмеженою відповідальністю "Українське фінансове агентство "Верус", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2010 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення та закрити провадження по справі, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог позивача до відповідачів щодо стягнення заборгованості суд першої інстанції встановив, що відповідно до кредитного договору від 17.08.2005 р. № ЕХ 005-05 (а.с. 22-25) та наступними додатковими угодами до нього (а.с. 28-43) відповідачеві ОСОБА_2 був наданий кредит у розмірі 900.000,00 грн. на строк до 18.08.2010 р. зі сплатою за користування ним 19 %.

09.06.2004 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № SAMDN03000000899651, за яким останній отримав кредит у розмірі 10.000,00 грн. зі сплатою за користування ним 36% річних з кінцевим терміном повернення 09.06.2006 р. (а.с. 44-46).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором від 17.08.2005 р. № ЕХ 005-05 між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки ПЕХ 005-05 від 17.08.2005 р. (а.с. 16), обсяг зобов’язань поручителя за яким у подальшому збільшувався додатковими угодами мірою збільшення забезпеченого зобов’язання (а.с. 17-19).

12.01.2009 р. між позивачем та ТОВ "Українське фінансове агентство "Верус" був укладений договір поруки № 467 з додатком № 1, яким останнє поручилося за виконання позичальником вищезазначених зобов’язань в частині повернення сум у розмірі 200,00 грн. за кожним договором (а.с. 20).

Оскільки зобов’язання позичальника не виконувалися належним чином, станом на 06.01.2010 р. утворилась заборгованість перед позивачем за кредитним договором від 17.08.2005 р. № ЕХ 005-05 у розмірі 809384,87 грн.; за кредитним договором від 09.06.2004 р. № SAMDN03000000899651 у розмірі 2203, 24 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 14).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд вважав за необхідне судові витрати покласти солідарно на відповідачів.

З таким висновками апеляційний суд погоджується, оскільки вони ґрунтується на вимогах закону, досліджених у судовому засіданні доказах, яким дана належна правова оцінка і є правильними, а що стосується доводів апеляційної скарги, то суд не може прийняти їх до уваги, тому що посилання на те, що суду першої інстанції не надано документів щодо отримання апелянтом кредитних коштів є безпідставними, оскільки сам апелянт не заперечує факту здійснення ним своїх кредитних зобов’язань.

Вказуючи на те, що суд не перевірив правильність розрахунків позивача апелянт не навів своїх розрахунків, які б вказували на неправильність розрахунків банку щодо суми боргу.

Доводи щодо неповідомлення його про час та місце розгляду справи також не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки в матеріалах справи є спростовуючи ці обставини докази, зокрема судові повідомлення (а.с. 68,69).

Безпідставною є вимога апелянта про закриття провадження оскільки перелік підстав закриття провадження передбачений законом, і такі підстави відсутні, а посилання на непідюрисдикційність спору не ґрунтується на законі, оскільки апелянт –один з відповідачів є фізичною особою, кредитні договори укладав як фізична особа.

Інші доводи, зазначені апелянтом в апеляційній скарзі необґрунтовані та зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Таким чином суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального права, таке рішення є законним та справедливим, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.