У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ВАТ Державний ощадний банк України"про стягнення заборгованості за договором та стягнення моральної шкоди посилаючись на те, що 05 січня 2010 року між нею та відповідачем укладено договір № 16 на вклад "динамічний Ощадного банку"для фізичної особи. Згідно п.11 договору позивачка передала, а відповідач прийняв грошові кошти в сумі 25 тисяч гривень на умовах строковості, зворотності та платності з кінцевим терміном повернення коштів 05 квітня 2010 року. Згідно п.1.2. договору процентна ставка по внеску була встановлена 18 % річних. Відповідно до п.4.1.2. та п.4.1.3 відповідач зобов'язався забезпечити збереження ввірених йому грошових коштів та зобов'язався повернути депозит та нараховані відсотки на рахунок позивачки. Позивачка звернулася до відповідача з проханням повернути їй грошові кошти по депозиту та нараховані відсотки. Однак відповідач не повернув позивачці грошові кошти. 17 липня 2010 року позивачка звернулася до позивача лист про повернення грошових коштів, на який відповіді від позивача не отримала. Уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість за договором в сумі 19199,00 грн., відсотки в сумі 2281,25 грн., 3 % річних в сумі 435,00 грн. та індекс інфляції за час прострочення в сумі 1651,87 грн. та моральну шкоду в сумі 20000,00 грн. (а.с.1-4,39-42,45-51,56-62).

рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Державний ощадний банк України"на користь позивача заборгованість за договором в сумі 19199,00 грн., відсотки в сумі 2281,25 грн., 3 % річних в сумі 435,00 грн., індекс інфляції за час прострочення в сумі 1651,87 грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. (а.с.81-82).

В апеляційній скарзі (а.с.83-85) ВАТ "Державний ощадний банк України"просить рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд, оскільки:

- до участі в справі необхідно залучити співвідповідача ОСОБА_3, в результаті умисних та протиправних дій якої відбулось прострочення виконная зобов’язання за депозитним договором, на яку слід покласти відповідальність за сплату 3 % річних в сумі 435,00 грн., індекс інфляції за час прострочення в сумі 1651,87 грн.;

- договором вкладу не передбачено відшкодування моральної шкоди;

- розмір морального відшкодування позивачем завищено.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що 25 січня 2010 року між сторонами укладено депозитний договір, згідно якого відповідач повинен був 05 квітня 2010 року повернути депозит з нарахованими відсотками по ньому, але 05 квітня 2010 року відповідач грошові кошти не повернув, чим порушив свої зобов’язання згідно укладеного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укдадено договір про вклад строком до 05 квітня 2010 року, але кошти позивачу в передбачений договором строк повернуто не було.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Посилання відповідача на протиправні дії свого робітника не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивач перебував у договірних відносинах з відповідачем і за умовами договору відповідач має повернути позивачу суму вкладу та сплатити відсотки за користування коштами позивача.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині є безпідставними.

Разом з тим, згідно з п.4 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’я-зання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема від-шкодування моральної шкоди.

Укладеним між сторонами договором про вклад відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Так само не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі невиконання банком зобов’язань за договором про вклад Цивільним кодексом України (435-15) або будь-яким іншим законом.

Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з банку на користь позивача моральної шкоди підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матері-ального права.

З огляду на це колегія суддів вважає, що в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307, 308, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2011 року в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. –скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"в цій частині –відмовити.

В решті рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2011 року в оскаржуємій частині –залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"- відхилити.

рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.