Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючого судді: Хилевича С.В.

суддів: Григоренка М.П., Ковалевича С.П.

при секретарі судового засідання Сеньків Т.Б.

за участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2; ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 17 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно,

рішенням Рівненського міського суду від 17 травня 2011 року вимоги ОСОБА_3, що заявлені в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, задоволено повністю: визнано за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно після смерті дідуся - ОСОБА_6, що становить 1\8 частину будинковолодіння АДРЕСА_1.

Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, відповідач подала апеляційну скаргу, де покликалася на порушення норм процесуального і матеріального права та неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи.

На її обґрунтування зазначала про преюдиційність тієї обставини, що факт пропущення позивачем позовної давності вже встановлено рішенням Рівненського міського суду від 3 лютого 2011 року, яким ОСОБА_3 відмовлено в поданому в інтересах ОСОБА_5 позові до ОСОБА_1. Однак всупереч цьому та заявленому у судовому засіданні клопотанні про застосування позовної давності місцевий суд 17 травня 2011 року оскаржуваним рішенням задовольнив вимоги позивача. Тому вважала, що наслідки пропущення цього матеріального строку судом не застосовано неправомірно.

Крім цього, неправильно застосувавши положення ст. 1272 ЦК України щодо прийняття спадщини і визнавши ОСОБА_5 таким, що її прийняв, суд першої інстанції незаконно визнав за останнім право на спадкування спірного майна.

З цих міркувань просила скасувати рішення Рівненського міського суду від 17 травня 2011 року, ухваливши нове –про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні ОСОБА_1 і її представник, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надали пояснення в межах її доводів.

Справа №22-1286-11 Головуючий у 1 інстнації: Кучина Н.Г.

Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.

ОСОБА_3 та її представник, заперечуючи проти задоволення скарги, покликалися на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_3, заявлені в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що він, як син померлого ОСОБА_7, набув повноваження на спадкування майна дідуся - ОСОБА_6 за правом представлення, оскільки на момент смерті останнього його батько помер.

Однак з такими висновками не може погодитися колегія суддів..

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 виявляється сином ОСОБА_3 та ОСОБА_7, котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до його народження ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6, 7, 8). ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дідусь ОСОБА_5 і батько ОСОБА_7 - ОСОБА_6, в зв’язку з чим відкрилась спадщина (а.с. 12).

Спірні правовідносини виникли зі спадкування майна ОСОБА_5 за правом представлення.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1266 ЦК України –внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Факт прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті свого діда є безперечним і підтверджується правилами ч. 4 ст. 1268 ЦК України, за умовами якої малолітня особа вважається такою, що прийняла спадщину, а його матір не відмовилася від цього.

В той же час, свідоцтва про право на спадщину за законом на належне спадкодавцю майно він не одержував, оскільки ОСОБА_3 як законний представник малолітнього спадкоємця з таким питанням до нотаріуса не зверталася. Натомість 10 грудня 2007 року Другою Рівненською державною нотаріальною конторою таке свідоцтво про право на 1\4 частку житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 було видано відповідачу, яка виявляється дочкою спадкодавця і є спадкоємцем першої черги нарівні з ОСОБА_5.

Вважаючи, що 1\2 частина спадкового майна, тобто 1\8 частка будинку, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6, належить ОСОБА_5 за правом представлення, 3 березня 2011 року ОСОБА_3 звернулася в інтересах сина до суду з вимогою про визнання права власності на спірне спадкове майна за ним, з чим погодився міський суд.

Між тим, колегія суддів знаходить, що в позові слід відмовити за спливом позовної давності, виходячи з такого.

В засіданні суду попередньої інстанції відповідач заявила про застосування позовної давності і відмову в зв’язку з цим у задоволенні позову, в чому їй було відмовлено.

За правилами ст. 256 ЦК України, позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частина 1 ст. 261 цього Кодексу передбачає початок перебігу позовної давності від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Днем порушення права ОСОБА_5 на спадкування слід вважати 10 грудня 2007 року, коли відповідачу одноосібно було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, адже обов’язком ОСОБА_3 було дізнатися про порушення права ОСОБА_5 відповідно до положень ч. 1 ст. 1297 ЦК України. Тому з наступного дня, тобто з 11 грудня 2007 року, у неї як законного представника малолітньої особи виникло право вимоги на оспорювання зазначеного свідоцтва.

Оскільки трирічний строк, визначений ст. 257 ЦК України, на звернення позивача до суду закінчився 11 грудня 2010 року, а ОСОБА_3 звернулася з відповідним позовом до суду лише 3 березня 2011 року, тому право ОСОБА_5 судовому захисту не підлягає через сплив позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 цього Кодексу – сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Причин поважності пропуску позовної давності в засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 пояснити не могла, як не змогла пояснити і її представник, зазначивши про їх неповажність.

При цьому колегія суддів враховує, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли буде доведено існування самого суб’єктивного права. Тому в разі відсутності такого права або коли воно ніким не порушене, позов не підлягає задоволенню не з причин пропуску позовної давності, а по суті заявленої вимоги.

За змістом ст.ст. 10 і 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи незастосування місцевим судом норм матеріального права, які підлягали застосуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313- 314, 316, 324- 325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

рішення Рівненського міського суду від 17 травня 2011 року скасувати, а в позові ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.