розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Міжгірського районного суду від 5 квітня 2011 року по справі за позовом прокурора Міжгірського району в інтересах ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

21 лютого 2011 року прокурор Міжгірського району в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ "Промінвестбанк" про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що під час проведення прокуратурою Міжгірського району перевірки щодо додержання вимог трудового законодавства при виплаті заробітної плати підприємствами та установами району виявлено порушення вимог чинного законодавства України. У порушення вимог ст. ст. 94, 116 Кодексу законів про працю України та ст. 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" відповідач не виплачував особі, в інтересах якої заявлено позов до суду, доплату за роботу в гірській місцевості.

Посилаючись на вказані обставини прокурор просив стягнути на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 11 467,50 грн.

Рішенням Міжгірського районного суду від 5 квітня 2011 року позов задоволено частково: стягнуто із ПАТ "Промінвестбанк" заборгованість по заробітній платі у виді надбавки за роботу в гірському населеному пункті в період з 01.11.2007 року по 27.12.2010 року на користь ОСОБА_1 11 275,50 грн. з відрахуванням із зазначеної суми обов'язкових податкових і страхових платежів.

У апеляційній скарзі відповідача порушується питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Межі доводів апеляційної скарги - позивачкою в момент прийому на роботу та протягом періоду працевлаштування в системі Промінвестбанку не було пред'явлено відповідачеві посвідчення громадянина, який проживає і працює на території гірського населеного пункту, для відповідного отримання пільг, передбачених ст. 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" (далі Закону), а пільги передбачені ст. 6 цього Закону і постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 648 "Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах" (648-95-п) розповсюджуються лише на ті тарифні ставки і посадові оклади працівників, які визначені Генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача Кузку С.О., прокурора та ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 працювала у відповідача з 01.11.2007 року по 27.12.2010 року в Міжгірському безбалансовому відділенні № 4 філії м. Чоп на посаді старшого касира. Постановою КМУ України № 647 від 11 серпня 1995 року (647-95-п) всі населені пункти Міжгірського району, в тому числі й смт. Міжгір'я, де працювала ОСОБА_1, віднесені до переліку, яким надано статус гірських населених пунктів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 постійно мешкає у смт. Міжгір’я, 28 лютого 2007 року набула статус особи, яка проживає і працює на території гірського населеного пункту, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 (а.с.7), виданим зазначеній особі відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону та пп. 2, 4 Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1996 року № 345 (345-96-п) .

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 648 (648-95-п) "Про умови праці осіб, які працюють у гірських районах" установлено в установах, організаціях, розташованих на територіях населених пунктів, яким надано статус гірських, підвищення до посадових окладів працівників на 25 відсотків.

Чинне законодавство пов'язує право особи, яка працює в установах, організаціях, розташованих на територіях населених пунктів, яким надано статус гірських, на підвищення посадового окладу на 25 відсотків із набуттям відповідного статусу, а не з повідомленням установи, організації про набуття такого статусу.

Установивши, що відповідач не нараховував і не виплачував ОСОБА_1 надбавки за роботу в гірському населеному пункті суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Промінвестбанк мав нарахувати і виплатити працівникові надбавки в розмірі 25 відсотків до його посадового окладу і навів в мотивувальній частині рішення розрахунок заборгованої суми по оплаті праці, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 в сумі 11 275,50 грн.

При встановленні зазначених фактів судом не було порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, що підвищення посадового окладу ОСОБА_1 на 25 відсотків не мало здійснюватись, оскільки фактично встановлений посадовий оклад під час роботи в Промінвестбанку перевищував мінімальні гарантії в оплаті праці не грунтуються на законі і тому не заслуговують на увагу.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відхилити.

Рішення Міжгірського районного суду від 5 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.